“Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її” (1 Цар. 19:14; див. також 1 Цар. 19:8-18). БМ 237.4
Немає нічого дивного або нового в тому, що духовно сильні люди через надмірне виснаження скрутними обставинами розчаровуються, впадають у відчай і більше не знаходять радості в цьому житті. Таким варто згадати, що один з найбільших пророків втечею рятував своє життя від гніву розлюченої жінки… Хто віддає всі свої сили самовідданій праці і, однак, зневірюється й сумнівається, нехай черпає мужність із досвіду Іллі… БМ 237.5
Саме в час найбільшої духовної слабкості людини сатана посилає їй найдошкульніші спокуси… Той, хто не втрачав довіри до Єгови в тяжкі роки посухи й голоду, хто безстрашно протистояв Ахавові та впродовж нестерпно важкого дня на Кармелі стояв перед усім Ізраїлем як єдиний свідок правдивого Бога, у хвилину слабкості дозволив, аби страх смерті подолав віру в Бога… БМ 238.1
Коли наш дух “шматують” сумніви, пригнічують важкі обставини життя, непокоїть бідність або відчай, тоді сатана намагається підірвати нашу довіру до Єгови… Але Бог ставиться до цього з розумінням; Він продовжує співчувати й любити. Господь знає мотиви та наміри кожного серця. Терпляче чекати, довіряти навіть тоді, коли все здається похмурим — ось урок, який мають осягнути керівники Божої справи. Небо не залишить їх у час недолі. Ніщо не здається таким безпорадним і водночас найбільш непереможним, аніж душа, яка відчуває свою недосконалість і в той же час цілковито покладається на Бога. БМ 238.2
Урок досвіду цього пророка повинні засвоїти не тільки мужі, які займають відповідальне становище. Той, Хто зміцнював Іллю, достатньо сильний, щоб підтримати в боротьбі кожну Свою дитину, якою б слабкою вона не була. Від нас Він очікує вірності й кожному зокрема готовий подарувати відповідну силу (Пророки і царі, c. [173-175]). БМ 238.3