“Адже вам даровано через Христа не тільки вірити в Нього, а й за Нього страждати” (Филп. 1:29; див. також Матв. 11:1-6; 14:3). БМ 305.2
Іван Хреститель був першим провісником Царства Христового і першим постраждав за нього… Його оточували в'язничні стіни: він був ув'язнений у фортеці… Тиждень минав за тижнем, не приносячи жодних змін, і тоді ним опанували сумнів і відчай… Одне їх [учнів] дивувало: якщо цей новий Учитель справді Месія, то чому Він не звільнить Івана?.. БМ 305.3
Як і учні Спасителя, Іван Хреститель не розумів природи Царства Христового. Він чекав, що Ісус посяде престол Давида, однак час минав, а Спаситель не виявляв жодних претензій на царську владу. Івана охоплював усе більший неспокій… Були хвилини, коли нашіптування злих духів пригнічували його душу і насувався, немов чорна тінь, невимовний страх. А може, так довго очікуваний Визволитель ще не прийшов?.. БМ 305.4
І все-таки Хреститель остаточно не втратив віри у Христа… Він вирішив звернутися із запитанням до Самого Ісуса, доручивши цю справу двом своїм учням. Хреститель сподівався, що розмова зі Спасителем зміцнить їхню віру… Учні прийшли до Ісуса із запитанням: “Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого?”… Спаситель не відразу відповів на запитання учнів. У той час як вони стояли, дивуючись мовчанню Ісуса, до Нього підходили хворі й нещасні в надії на зцілення… Зціляючи, Він одночасно навчав людей… Так минув день, протягом якого учні Івана все бачили й чули. Нарешті Ісус покликав їх до Себе і звелів піти й розповісти Іванові про все, свідками чого вони були… Доказом Його Божественності було ставлення до потреб стражденного людства… БМ 305.5
Повернувшись, учні все розповіли Іванові, і цього було достатньо… Діла Христа не тільки свідчили про Нього як про Месію, а й показували, яким чином буде встановлене Його Царство… Більш ясно зрозумівши тепер сутність місії Христа, він віддав себе в руки Божі, — чи то на життя, чи на смерть, — аби лише найкраще послужити інтересам справи, яку він так любив (Христос — надія світу, c. [214-218]). БМ 306.1