“Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні” (Матв. 10:28; див. також Матв. 14:3-12). БМ 306.2
Для багатьох людей доля Івана Хрестителя оповита суцільною загадковістю. Вони запитують: чому він повинен був знемагати у в'язниці й померти там? Людський розум не може збагнути таємниці похмурих сторінок Провидіння; але наше довір'я до Бога ніколи не похитнеться, коли згадаємо, що Іван був спільником у стражданнях Христових… БМ 306.3
Ісус нічого не зробив, щоб звільнити Свого слугу. Він знав, що Іван встоїть у випробуванні. Спаситель охоче прийшов би до Івана, освітивши темряву в'язниці Своєю присутністю. Але Він не міг віддати Себе в руки ворогів і тим самим наразити на небезпеку Свою місію. Він радо визволив би Свого вірного слугу, але заради тисяч людей, котрим у прийдешні віки судилося пройти шлях від ув'язнення до смерті, Іван мав випити чашу мучеництва. Коли послідовники Ісуса знемагатимуть в одиночних тюремних катівнях або гинутимуть від меча на ешафотах, вмиратимуть на шибеницях і вогнищах; коли їм здаватиметься, що вони забуті Богом і людьми, якою ж підтримкою для них буде думка про те, що й Іван Хреститель, про вірність якого засвідчив Сам Христос, пережив схожі випробування! БМ 306.4
Сатані було дозволено обірвати земне життя Божого вісника, однак життя, що “поховане з Христом у Бозі” (Колос. 3:3), губитель не зміг відібрати. Він торжествував, що зміг завдати болю Христові, але не зміг перемогти Івана. Смерть лише звільнила його назавжди від сили спокус… БМ 307.1
Бог завжди веде Свій народ шляхом, який вони вибрали б для себе самі, якби мали змогу бачити кінець від початку і розуміти славну мету праці, котру вони виконують разом із Ним. Ні Енох, який був узятий на Небеса, ні Ілля, котрий вознісся на вогненній колісниці, не були більшими чи достойнішими за Івана Хрестителя, який самотньо загинув у в'язниці. “Адже вам даровано через Христа не тільки вірити в Нього, а й за Нього страждати” (Филп. 1:29). З усіх дарів, які Небеса можуть послати людям, спільність із Христом у Його стражданнях — це вияв найбільшого довір'я та найвищої честі (Христос — надія світу, c. [223-225]). БМ 307.2