“І покликавши Своїх учнів, Він сказав їм: Запевняю вас, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, що кидали тут до скарбниці, бо всі кидали з надлишку, а вона дала зі своєї убогості все, що мала, весь свій прожиток” (Марка 12:43, 44). БМ 335.1
Ісус був у дворі храму, де стояли скриньки скарбниці, і спостерігав за тими, хто приносив свої дари. Чимало багатих людей приносили великі суми і клали їх до скарбниці так, щоб усі бачили. Ісус дивився на них зі смутком, але нічого не говорив про ці щедрі дари. Раптом Його обличчя засяяло: Він побачив бідну вдову, котра наближалася нерішуче, ніби боячись бути поміченою… Дочекавшись сприятливої миті, вона квапливо поклала свої дві лепти до скриньки і поспішила геть. Але раптом вона зауважила на собі пильний погляд Ісуса. БМ 335.2
Спаситель покликав Своїх учнів і звернув їхню увагу на бідну вдову. Вона почула слова похвали… Очі жінки наповнилися сльозами радості, коли вона усвідомила, що її вчинок справедливо оцінений… Але Ісус зрозумів її спонукання. Жінка вірила, що храмове служіння встановлене Богом, і прагнула зробити все можливе для підтримки цього служіння. Вона зробила, що могла. Про її вчинок пам'ятатимуть у всі часи, і він стане для неї радістю у вічності. У свій дар убога вдова вклала серце, а тому його цінність вимірюється не кількістю і вартістю вкинутих монет, а любов'ю до Бога і піклуванням про Його справу… БМ 335.3
Багаті давали зі свого достатку, а часом лише для того, щоб інші побачили і похвалили їх. Дари багатих не позбавляли їх добробуту і навіть розкоші. Вони, так би мовити, не жертвували нічим, і тому їхні дари аж ніяк не могли зрівнятися з удовиною лептою… БМ 335.4
Приклад самопожертви вдови вплинув на тисячі сердець в усіх країнах і в усі часи. Він промовляв як до багатих, так і до бідних, і їхні пожертвування ще більше підносили вартість вдовиного дару. Боже благословення, виголошене над лептою вдови, зробило її джерелом великих справ. Так буде з кожним даром і кожним учинком, які здійснені зі щирим бажанням прославити Бога. Такі дари і вчинки є частиною плану Всевишнього. Жодна людина не в змозі виміряти їхні добрі наслідки (Христос — надія світу, c. [614-616]). БМ 335.5