“Не забувайте гостинності, бо завдяки їй деякі, не відаючи, гостинно прийняли ангелів” (Євр. 13:2; див. також Бут. 18:1-8). БМ 53.1
Бог виявив Аврааму велику честь. Небесні ангели відвідували його і розмовляли з ним як з другом. Коли Божі суди були готові злитися на Содом, Господь не приховав це від Авраама, і він став заступником перед Богом за грішників. Його зустріч з ангелами є чудовим прикладом гостинності (Патріархи і пророки, c. [138]). БМ 53.2
У книзі Буття ми бачимо патріарха, який у спекотний літній полудень відпочиває біля входу до свого намету під покровом діброви Мамре. Повз нього проходять троє подорожніх. Вони не просять виявити їм гостинність, благаючи про послугу, але Авраам не дозволяє їм продовжувати свій шлях, не відпочивши й не підкріпившись. Він — людина поважного віку, багата, шанована, яка звикла розпоряджатися, і все ж, побачивши незнайомців, “вибіг із входу намету назустріч їм, і вклонився до землі”. Звертаючись до одного з чужинців, він сказав: “Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свого раба!” (Бут. 18:2, 3). Авраам приніс води, щоб вони могли обмити з ніг дорожній пил. Він сам обрав для них їжу; поки незнайомці відпочивали у прохолодній тіні, його дружина Сарра готувала для них частування, а Авраам шанобливо стояв поруч з ними. Він проявив до них таку доброту просто як до мандрівників, з якими міг ніколи більше не зустрітися. Однак трапеза завершилася, і стало зрозуміло, ким були гості Авраама. Він прислуговував не тільки небесним ангелам, а й їхньому славному Володареві — своєму Творцеві, Спасителю і Царю. Аврааму були відкриті небесні плани, і він був названий “Божим другом”… БМ 53.3
Перевага, дарована Аврааму й Лоту, доступна і нам. Виявляючи гостинність Божим дітям, ми можемо прийняти до своїх осель Його ангелів. Навіть у наш час ангели в людській подобі входять в доми людей, і люди приймають їх. А християн, які живуть у світлі, що виходить від Імені Божого, завжди супроводжують невидимі ангели, і ці святі істоти залишають благословення в наших будинках (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [341, 342]). БМ 54.1