“Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” (Бут. 39:9; див. також Бут. 39:7-12). БМ 81.3
У житті кожної молодої людини настає критичний період, коли вона опиняється далеко від впливу батьків і мудрих порад, коли потрапляє в нові обставини і піддається випробуванням. Але якщо вона добровільно не наражає себе на небезпеку і не віддаляється від батьківського обмеження, якщо не з власної волі або вибору опиняється в небезпечних ситуаціях і при цьому сподівається на силу Бога, плекаючи у своєму серці Його любов, тоді завдяки силі Господа, Який помістив її в це скрутне становище, вона не спокуситься. Бог захистить її від розбещення внаслідок жорстокої спокуси. Бог був з Йосипом в його новому домі. Він виконував свої обов'язки, несправедливо страждаючи, але чинячи правильно. Йосип перебував у Божій любові та під Його захистом, оскільки дотримувався свого релігійного принципу у всьому, за що брався (Лист 3, 1879 р.). БМ 81.4
Віра і чесність Йосипа повинні були пройти через вогняне випробування. Дружина його господаря намагалася схилити юнака до порушення Божого Закону. Досі Йосип залишався чистим від розтління, яке було поширеним у тій язичницькій країні. Але ця спокуса виявилася несподіваною, сильною та звабливою — як він поведеться тепер? Йосип добре розумів, до чого призведе опір. З одного боку, на нього чекали приховування правди, прихильність жінки, подарунки, а з іншого — ганьба, ув'язнення, а, можливо, і смерть. Усе його майбутнє залежало від важливого рішення. Чи переможе принцип? Чи залишиться Йосип і надалі вірним Богові? З невимовною тривогою ангели спостерігали за цією сценою. БМ 82.1
Відповідь Йосипа свідчить про силу релігійних принципів. Він виправдає довір'я свого земного господаря і залишиться вірним Небесному Отцю, чого б це йому не коштувало. Багато хто дозволяє собі перед всевидющим Богом і святими ангелами те, чого не наважилися б зробити у присутності людей, але перша думка Йосипа була про Бога. “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” — сказав він. БМ 82.2
Якби ми завжди усвідомлювали, що Бог бачить усе, що робимо і говоримо, та що Він веде точний запис наших слів і вчинків, з якими пізніше нам доведеться зустрітися, тоді ми боялися б згрішити (Патріархи і пророки, c. [217, 218]). БМ 82.3