“І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала” (Бут. 2:15; див. також Бут. 2:8-15). БМ 10.3
Хоч усе Боже творіння було досконалим та прекрасним і здавалося, що на Землі, яку Бог створив для щастя Адама та Єви, не було ні в чому потреби, Він виявив Свою велику любов, насадивши спеціально для них сад. Частину свого часу люди повинні були присвячувати догляду за садом, а частина часу відводилася для спілкування з ангелами, які відвідували їх і давали їм різні настанови. Також деякий час вони могли проводити в щасливих роздумах, їхня праця в саду не була виснажливою, навпаки, приємною, вона відновлювала сили. Цей чудовий сад повинен був назавжди стати домівкою людей. БМ 10.4
Тут Господь насадив різноманітні дерева для користі та краси. Фруктові дерева згиналися під вагою чудових плодів, які виділяли сильний аромат, були привабливими на вигляд і приємними на смак; вони призначалися для їжі святій парі. У саду росли й чудові виноградні лози, вони тягнулися вгору, обтяжені плодами, яких людина не бачила з часів гріхопадіння. Плоди були дуже великими та різнокольоровими. Деякі — майже чорні, інші — лілові, червоні, рожеві та світло-зелені. Ці прекрасні плоди на гнучких лозах називалися виноградом. Вони не стелилися по землі, хоч і не підтримувалися штучними опорами, але вага грон схиляла їх донизу. Для Адама та Єви було радісним заняттям направляти ріст гілок виноградної лози, споруджуючи дивовижні альтанки, і робити собі житло з листя чудових дерев і живих гілок, обтяжених ароматними гронами (Історія спасіння, c. [21, 22]). БМ 10.5
Божий задум полягав у тому, щоб людина знаходила своє щастя в турботі про творіння Його рук і щоб її потреба в їжі задовольнялася плодами з дерев саду… БМ 11.1
Якби щастя полягало в бездіяльності, то людина в стані святої невинності залишилася б без занять. Однак Той, Хто створив людину, знав, що може зробити її щасливою, і після творіння Він доручив їй певну роботу. Обітниця про майбутню славу та постанова про те, що людина повинна тяжко працювати задля щоденного хліба, дані з того самого престолу (Християнська родина, c. [27]). БМ 11.2