“А терпеливість хай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні і щоб нічого вам не бракувало” (Якова 1:4; див. також Чис. 20:1-13). БМ 119.3
Хоч Мойсей був найлагіднішою людиною на землі, в одному випадку він накликав на себе Боже несхвалення… Незаслужені докори людей на його адресу змусили Мойсея на мить забути про те, що їхнє ремствування спрямоване не проти нього, а проти Бога. Замість того щоб засмутитися через те, що Божий Дух був ображений, він обурився, образився і з роздратуванням ударив двічі по скелі, сказавши: “Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?”… БМ 119.4
Мойсей виявив велику слабкість перед народом. Він показав відсутність самовладання, дух, подібний до того, який був у невдоволених. Він повинен був являти приклад поблажливості й терпіння перед безліччю людей, які були готові виправдати його неправильним учинком свої недоліки, невдоволення і безпідставне нарікання. Найбільший гріх полягав у тому, що Мойсей наважився зайняти місце Бога. Почесне становище, яке займав Мойсей до цього часу, не тільки не зменшило, а навпаки, збільшило його провину. Раніше це була невинна, а тепер грішна людина. Багато з тих, які перебувають у такому ж становищі, вирішили б, що на їхній гріх можна не звернути уваги через їхню непохитну вірність протягом довгого життя. Однак для людини, яку Бог вшанував, проявити слабкість характеру в нападі гніву — це серйозніше, ніж якби вона займала менш відповідальну посаду. Мойсей був представником Христа, але як сумно, що цей образ був спотворений! Мойсей згрішив, і його вірність у минулому не могла спокутувати його теперішній гріх… Мойсей і Аарон повинні були померти, так і не ввійшовши до Ханаану, і зазнати такого ж покарання, що й люди, котрі обіймали нижчі посади. Покірно, хоч і з невимовним болем у серці вони погодилися із цим. Однак їхня любов і довіра до Бога були непохитними… Але мало хто усвідомлює всю огидність гріха… Те, що сталося з Мойсеєм і Аароном… свідчить про те, що грішити словом, думкою чи ділом — небезпечно (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [369, 370]). БМ 119.5