Готуючись до Небес
І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я — Господь, Бог ваш! (Єзек. 20:20). ВЯЖ 322.6
Суботу необхідно зробити такою цікавою для наших сімей, щоб вони з радістю вітали її щотижневий прихід (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [585]). ВЯЖ 323.1
Суботня школа та богослужебні зібрання займають не всю суботу. Частина її, що залишилася сім'ї, може стати найсвятішим і найдорожчим часом з усіх суботніх годин (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [358]). ВЯЖ 323.2
Сама вже думка про суботу має асоціюватися в дітей із красою природи… Щасливі ті батько й матір, котрі можуть навчати своїх дітей писаного Божого Слова за допомогою ілюстрацій, узятих зі сторінок розгорнутої книги природи; котрі можуть збиратися під зеленими деревами на свіжому чистому повітрі, щоб вивчати Слово та співом прославляти Небесного Отця (Виховання та освіта, c. [250, 251]). ВЯЖ 323.3
За гарної погоди нехай батьки гуляють зі своїми дітьми в полях і гаях. Серед краси природи розкажіть їм, для чого була встановлена субота. Опишіть їм велику Божу справу творіння, поясніть, що Земля вийшла з Його рук святою і прекрасною. Кожна квітка, кожен кущик, кожне дерево відповідали наміру їхнього Творця… Поясніть дітям, що гріх заплямував досконале Боже творіння, що тернина й будяки, смуток, біль і смерть є наслідками непослуху Богові. Навчіть їх бачити, що Земля, хоч і опоганена прокляттям гріха, продовжує являти Божу доброту (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [358]). ВЯЖ 323.4
Якщо ми зможемо розвивати в собі красу душі, яка відповідає красі навколишньої природи, тоді відбудеться злиття Божественної та людської сил. ВЯЖ 323.5
Коли сонце схиляється надвечір, нехай голос молитви та гімн хвали відзначать закінчення святого часу і запросять Бога брати участь у турботах трудового тижня (Лист 132, 1900 р.). ВЯЖ 323.6
Так батьки можуть зробити суботу тим, чим вона має бути, — найрадіснішим днем тижня. Вони поступово навчать своїх дітей ставитися до неї, як до приємності, дня Господнього святого та шанованого (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [359]). ВЯЖ 323.7