Об'єкт небесної турботи
Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож, на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною (Ісаї 49:15, 16). ВЯЖ 331.1
Церква Христа дуже цінна в Його очах. Вона подібна до шкатулки з Його коштовностями, до огорожі для захисту Божої отари (Біблійний коментар АСД, т. 6, c. [1118]. Коментар Е. Уайт). ВЯЖ 331.2
“Христос полюбив Церкву, і віддав Себе за неї”. Він придбав її Своєю кров'ю. Ми бачимо Сина Божого, Котрий ходить посеред семи золотих світильників. Ісус Сам підливає оливи в ці палаючі світильники. Він запалює їх. “У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей” (Івана 1:4). Жодний світильник і жодна церква не світять самі по собі. Усе їхнє світло виходить від Христа… Всемогутній Господь Бог і Агнець — ось її світло (там же). ВЯЖ 331.3
Часом здається, що Господь забуває про небезпеки, які загрожують Його Церкві, та про рани, завдані їй ворогами. Але Бог не забуває. Ніщо в цьому світі не є таким дорогим для Божого серця, як Його Церква. І не за Його волею світський вплив ганьбить її репутацію. Господь не залишає Свій народ у владі диявольських спокус (Пророки і царі, c. [590]). ВЯЖ 331.4
Бог заявляє, що навіть мати може забути своє дитя, але “Я тебе не забуду”… Господь виявляє найніжнішу турботу про Своїх дітей, і перед Його обличчям пишеться пам'ятна книга, щоб Він ніколи не забув жодного зі Своїх дітей, якими опікується. ВЯЖ 331.5
Усі земні зв'язки гинуть,
Один на одного повстає,
Матері дітей залишають,
Небо і земля промине.
Незмінне лише одне:
Божа до тебе любов (Свідчення для Церкви, т. 4, c. [329, 330]). ВЯЖ 331.6