Божа справа має бути дуже близькою нашому серцю. Якщо світло істини, яке є благословенням для однієї сім'ї, батьки й діти передадуть іншим сім'ям, воно і для них стане великим благословенням. Але коли рясними й щедрими Божими дарами люди не діляться з іншими, егоїстично використовуючи їх лише для себе, їх замість благословення неодмінно спіткає Боже прокляття, бо так сказав Господь. Божа вимога має бути вищою за всі інші вимоги, її слід виконувати насамперед. Необхідно подбати про бідних і нужденних. Ми не повинні нехтувати такими людьми, чого б це нам не коштувало та якої б жертви від нас не вимагало. ВМ 230.2
“Щоб страва була в Моїм храмі” (Мал. 3:10). Наш обов'язок — виявляти помірність у всьому: у їжі, питті, одязі. Наші помешкання та їхнє умеблювання мають бути ретельно продумані з урахуванням бажання серця віддавати Богові те, що належить Йому не тільки в десятинах, але й, при можливості, у дарах і пожертвах. Дуже багато людей могло б збирати для себе скарби на Небесах, віддаючи в Господню скарбницю частину, на яку Він претендує як на власну, а також дари й пожертви. ВМ 230.3
Віруючі, котрі щиро цікавляться Божими вимогами щодо їхнього майна, яке вони вважають своєю власністю, повинні дослідити Писання Старого Завіту і побачити, що Христос, невидимий Вождь ізраїльтян, під час їхньої тривалої мандрівки пустелею звелів робити Своєму народові. Кожному з нас краще погодитися зазнати будь-яких незручностей, опинитися в будь-якій скруті, аніж обкрадати Бога, забираючи частину, котра має потрапити до Його дому. Хто читає Біблію та вірить їй, той правильно розумітиме, “що говорить Господь” з цього питання. ВМ 230.4