Того дня, коли кожний буде суджений згідно з тим, що в тілі робив, будь-яке виправдання, котре сьогодні може знаходити людський егоїзм, утримуючи від Господа десятину, дари й пожертви, зникне, як роса на сонці. Якби це не було назавжди запізно, як багато людей з радістю бажало б почати все знову, заново сформувати свій характер! Однак тоді вже буде надто пізно змінити запис про тих, хто щотижня, щомісяця й щороку обкрадав Бога, їхня доля буде вирішена, вирішена назавжди… ВМ 231.1
Егоїзм — смертельне зло. Самолюбство, недбале, байдуже ставлення до певних умов заповіту між Богом і людиною, небажання бути Його вірними управителями накликали на них Боже прокляття, як Він і проголосив. Ці душі відокремилися від Господа; своїми словами і прикладом вони спонукали інших зневажати ясні Божі Заповіді. На таких Він не міг злити Своє благословення. ВМ 231.2