“Сьомий ангел вилив чашу свою на повітря і пролунав гучний голос з храму небесного від престолу, який сказав: ‘Звершилось!’ І вчинилися блискавки, громи і голоси, і стався великий землетрус, якого не було, відколи люди на землі. Такий землетрус! Такий великий!” (Об'явл.16:17-18). ДПХ 393.1
Ми повинні зрозуміти значення злиття сьомої чаші. Сили зла не здадуться без боротьби. ДПХ 393.2
Серед важких чорних хмар з'являється смуга ясного неба невимовної слави, звідки лунає голос Божий, подібний до шуму багатьох вод: “Звершилось!” (Об'явл.16:17). Від цього голосу здригаються небо й земля. Відбувається сильний землетрус, “якого не було, відколи люди на землі. Такий землетрус! Такий великий!” (Об'явл.16:17-18). Небеса то відчиняються, то зачиняються знову. З Божого престолу, подібно до блискавки, сяє Божа слава. Гори хитаються, як тростина, яку гойдає вітер, а пошматоване каміння летить у всі боки. Чути ніби ревіння страшенної бурі, яка наближається. Розбурхане море вирує. Наростає гуркіт урагану подібний до голосів демонів, що виконують свою руйнівну справу. Поверхня землі підіймається й опускається, як хвилі на морі, бо її основи захиталися. Осідають пасма гір. Заселені острови зникають. Люті хвилі поглинають портові міста, які, подібно до Содома, стали розсадниками розпусти. Великий Вавилон згаданий перед Богом, щоб “дати йому чашу вина Його лютого гніву...” (Об'явл.16:19). Град “величиною в талант” виконує свою руйнівну роботу (Об'явл.16:19-21). Найбільш гордовиті міста землі знищені. Розкішні палаци, на побудову яких великі світу цього віддали своє багатство, щоб увічнити власне ім'я, на їхніх очах перетворюються на руїни. Падають тюремні стіни, і Божий народ, ув'язнений за свою віру, виходить на волю. ДПХ 393.3