“І багато з тих, що сплять у земному поросі, прокинуться; одні — на вічне життя, а другі — на вічний сором та ганьбу” (Дан.12:2). ДПХ 394.1
Бог визволить Своїх дітей опівночі. Коли нечестиві знущалися над ними, з'явилося сонце і сяяло у повній своїй силі, а місяць також залишався на небі... У безпросвітній темряві ледь видно смугу невимовної слави; звідти лунає Божий голос, схожий на голос багатьох вод, що зрушив небо й землю. Відбувся могутній землетрус. Могили розкрилися, і ті, що померли з вірою під час проголошення третьої ангельської вістки і вшановували суботу, вийшли з могил прославленими, щоб почути Заповіт миру, який Бог уклав з тими, що дотримуються Його Закону. ДПХ 394.2
Ті, що упокоїлися в Ісусі, будуть викликані з їхніх в'язниць... до славного нетління. Він воскрес, дорогі друзі, і якими б пригніченими душею ви не були, знайте: Ісус — поруч з вами, щоб дати вам мир. ДПХ 394.3
Я знаю, про що кажу. Я пережила час, коли, здавалось, хвилі поглинають мене. Того разу я відчула, яким дорогим є для мене мій Спаситель. Коли я втратила свого старшого сина, моя скорбота була невимовною, та Ісус наблизився до мене, і я відчула мир у душі. До моїх уст було піднесено чашу втіхи. ДПХ 394.4
А потім я втратила того, хто був поруч зі мною протягом 36 років. Ми разом брали участь у духовному служінні, однак настав час, коли довелось скласти руки воїна і покласти його на відпочинок у мовчазну могилу. І знову, здавалось, моєму смуткові немає меж, та мені знову було подано чашу втіхи. Ісус дорогий мені! Він був поруч зі мною, і Він залишиться поруч назавжди. ДПХ 394.5
Які дорогі для нас наші рідні та близькі, що відходять від нас! Ми поховали батька і матір; коли вони воскреснуть, зникнуть їхні зморшки, але за дорогими рисами ми пізнаємо їх. ДПХ 394.6
Потрібно приготуватися, щоб зустріти наших улюблених друзів, коли вони постануть у славний ранок воскресіння! Чи будемо ми триматися за надію, відкриту нам у Євангелії, що будемо подібними до Нього, бо побачимо Його таким, яким Він є насправді? ДПХ 394.7