“...Сатана... вийде спокушувати народи... щоб зібрати їх на битву” (Об'явл.20:7-8) ДПХ 459.1
“У цьому незчисленному натовпі знаходяться допотопні довгожителі, велетні з могутнім інтелектом, котрі, підкорившись владі лихих ангелів, присвятили всі свої знання і здібності для самозвеличення; це люди, перед майстерністю і генієм яких схилявся увесь світ. Але своєю жорстокістю і винаходами — не на користь, а на зло людству — вони опоганили землю, спотворивши Божу подобу в людині, змусили Бога стерти їх з лиця землі. Тут царі й генерали, завойовники народів, доблесні мужі, котрі не програли жодної битви; горді й марнославні воїни, від вигляду яких тремтіли царства. Смерть не змінила їх. Вони виходять з могил з тими самими думками, які були перервані смертю. Ними керує та сама жага до завоювань, що й в минулому. ДПХ 459.2
Сатана радиться зі своїми ангелами, а також царями-завойовниками і сильними світу цього. Вони бачать, що на їхньому боці сила і численна перевага; стверджують, що армія, яка знаходиться за стінами міста, є невеликою порівняно з ними і що можуть стати переможцями. Вони накреслюють плани, як заволодіти багатствами і славою нового Єрусалима. Усі, не гаючи часу, починають готуватися до битви. Талановиті зброярі виготовляють військове спорядження. Полководці, котрі здобули славу своїми перемогами, формують полки й армії. ДПХ 459.3
Нарешті дається наказ про наступ, і незліченні полчища виступають уперед. Ніколи ще на землі не було такої армії. Це — об'єднані сили всіх століть, починаючи з того часу, як стали відбуватись війни на землі. Сатана, наймогутніший з воїнів, очолює військо, а його ангели об'єднують сили для останньої битви. У його лавах — царі та воєначальники, а також безліч народу, поділеного на величезні полки на чолі з призначеними командирами. У повному бойовому порядку вони просуваються вперед по розритій і нерівній поверхні землі до міста Божого. За наказом Ісуса ворота нового Єрусалима зачиняються, і полчища сатани оточують місто, готуючись до штурму” (Велика боротьба, c. [664]). ДПХ 459.4