“І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги були розкриті... і судилися мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми” (Об'явл.20:12) ДПХ 460.1
Тепер вороги Христа знову бачать Його. Над містом, на постаменті з блискучого золота, — високо піднесений престол. На ньому сидить Син Божий в оточенні підданих Свого царства. Жодні слова не в силі описати могутності й величі Христа. Слава вічного Отця оточує Сина. Світло Його присутності перебуває у Божому місті й за його межами, сповнюючи всю землю своїм сяйвом. ДПХ 460.2
Найближче до престолу стоять ті, котрі колись ревно служили сатані, але, як головешки, що вихоплені з вогню, вони стали згодом відданими й посвяченими послідовниками Спасителя. За ними — ті, хто серед обману і невір'я вдосконалював свій християнський характер; люди, котрі вшановували Закон Божий, коли християнський світ оголосив його необов'язковим; мільйони мучеників за віру з усіх віків. А далі — “натовп великий, що його порахувати не зможе ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків... перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття” (Об'явл.7:9). ДПХ 460.3
З вуст відкуплених лине пісня хвали, і під небесними склепіннями лунає: “Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!” (Об'явл.7:10). Ангели й серафими зливають свої голоси в славослів'ї... ДПХ 460.4
У присутності всіх мешканців землі та неба відбувається коронація Божого Сина. Зодягнутий у найвищу велич і владу, Цар царів виголошує вирок повсталим проти Його правління, звершує суд над порушниками Божого Закону і гнобителями Його народу... ДПХ 460.5
Як тільки відкриються небесні книги і Ісус зверне Свій погляд на нечестивих, вони пригадають всі гріхи, будь-коли вчинені (Велика боротьба, c. 665-666). ДПХ 460.6