Одне лише прощення не відповідає вимогам справедливості, оскільки гріх все одно має бути покараний смертю. Бог, даруючи Свого Єдинородного Сина, виконав обидві ці вимоги. Померши замість людини, Христос узяв на Себе покарання й забезпечив прощення (Вибрані вісті. Т. 1. С. 340).ДББ 162.5

Бог вимагає, щоб ми визнавали наші гріхи й упокорювали перед Ним свої серця, але водночас ми повинні мати впевненість у Ньому як у ніжному Отцеві, Який не залишить тих, хто довіряє Йому…ДББ 163.1

Бог не залишає нас, незважаючи на нашу гріховність. Часом ми робимо помилки, засмучуючи Його Духа, але коли ми каємося і приходимо до Нього з впокореним серцем, Він не відвертається від нас. Перед нами стоять перешкоди, які потрібно усунути. Ми плекаємо оманливі почуття, гордість, самодостатність, нетерпіння та нарікання. Усе це розділяє нас із Богом. Нам необхідно визнавати свої гріхи, благодать повинна здійснити більш глибоку роботу в серці…ДББ 163.2

Ми повинні стати учнями в школі Христа. Одна тільки Його праведність може дати нам право на благословення Завіту благодаті… Ми дивимося на себе, немов би в нас була сила спасти себе самих, але Ісус помер за нас, тому що самі ми спастися не в змозі. Лише в Ньому наша надія, наше виправдання, наша праведність…ДББ 163.3

Ісус — наш єдиний Спаситель; і хоча мільйони, які потребують зцілення, відкинуть пропоновану Ним милість, жоден із тих, хто поклався на Його заслуги, не буде відданий на смерть…ДББ 163.4

Можливо, вас не залишає думка, що ви грішні й ось-ось загинете, але саме тому ви й маєте потребу в Спасителі. Якщо у вас є гріхи, у яких ви не розкаялися, не гайте часу. Час дорогий. “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити та очистити нас від неправди всілякої” (1 Івана 1:9). Голодні та спраглі праведності наситяться, адже так обіцяв Ісус. Дорогоцінний Спаситель! Його обійми розкриті для нас, і його велике серце, сповнене любові, чекає, щоб благословити нас (Там само. С. 350-353).ДББ 163.5

10 травня. Дар покаяння

12 травня. Прийняти вірою