Відразу після розмови з Корнилієм ангел відвідав Петра. Дуже втомлений і зголоднілий після дороги, Петро молився в цей час на покрівлі дому. Під час молитви йому було дане видіння, “і побачив він відкрите небо і якась річ, що спускалася до нього, мов велика скатертина, прив'язана з чотирьох країв; вона спускалася на землю. Там були всі земні чотириногі звірі, плазуни й небесні птахи. І пролунав голос до нього: Встань, Петре, заріж та їж! Та Петро сказав: Ні в якому разі, Господи! Бо ніколи я не їв нічого поганого і нечистого! І знову вдруге до нього голос: Що Бог очистив, того не вважай за погане! Це сталося тричі, але відразу піднялася та річ на небо”. ІВ 245.1
Із цього можемо бачити, як завдяки приведенню в дію різних рушійних сил здійснюється Божий план, унаслідок чого Його воля може бути виконана і на Землі, як на Небі. Петро ще не проповідував Євангеліє язичникам. Багато з них із зацікавленням слухали істини, котрих він навчав, однак серединна перегородка, зруйнована смертю Христа, усе ще існувала у свідомості апостолів, примушуючи їх відмовляти язичникам у перевагах Євангелія. Євреї-елліністи прийняли працю апостолів, і багато з них відгукнулися на їхні зусилля, прийнявши віру Ісуса; але навернення Корнилія мало стати серед язичників наверненням першорядної важливості. ІВ 245.2
Видіння, у якому була показана опущена з неба скатертина з її вмістом, повинно було звільнити Петра від закоренілої упередженості проти язичників; аби він міг зрозуміти, що завдяки Христу язичники стали учасниками благословень та переваг євреїв і тому могли користуватися цими благами нарівні з ними. Деякі наполягають на тому, що цим видінням Бог усунув Свою заборону споживати м'ясо тварин, яких Він раніше проголосив нечистими, і тому свиняче м'ясо придатне для їжі. Це дуже вузьке і взагалі помилкове тлумачення, котре явно суперечить біблійній оповіді про дане видіння та його наслідки. ІВ 245.3
Видіння всіляких живих істот у скатертині, яких Петрові було наказано зарізати і з'їсти із запевненням, що він не повинен називати поганим або нечистим те, що Бог очистив, — це лише ілюстрація, котра допомагала йому усвідомити справжнє становище язичників і те, що через смерть Христа вони стали співспадкоємцями з Божим Ізраїлем. Видіння містило в собі як докір, так і повчання для Петра. Досі його діяльність обмежувалася тільки працею для євреїв; він дивився на язичників як на нечистих і вважав, що обітниці Божі не призначаються для них. Тепер його розум був готовий збагнути всесвітній масштаб Божого Плану. ІВ 246.1
Коли він роздумував над видінням, йому було дане пояснення. “Коли Петро дивувався сам у собі, що б то було за видіння, яке він побачив, — саме тоді люди, послані Корнилієм, розпитавши про дім Симона, стали перед ворітьми і, гукнувши, запитали, чи тут гостює Симон, що зветься Петром. Як Петро роздумував над видінням, сказав йому Дух: Ось, троє людей розшукують тебе; встань, зійди і, зовсім не вагаючись, іди з ними, бо це Я їх послав!” ІВ 246.2
Для Петра таке повеління було важким, однак він не наважився діяти згідно зі своїми почуттями, тому зійшов і прийняв посланих до нього Корнилієм вісників. Вони розповіли апостолу про своє незвичайне доручення, і він, відповідно до щойно отриманого повеління від Бога, одразу ж погодився піти з ними наступного дня. Він гостинно прийняв їх на ніч, а вранці вирушив з ними до Кесарії в супроводі шести братів, які мали стати свідками його слів та вчинків під час відвідин язичників, адже Петро знав: йому доведеться дати відповідь за те, що він діяв усупереч вірі й ученню юдейської релігії. ІВ 246.3
Подорож тривала майже два дні, і в Корнилія з'явилася радісна нагода відчинити двері свого дому для служителя Євангелія, котрий за Божим запевненням навчить його та його домашніх, як вони можуть спастися. У той час як посланці пішли зі своїм дорученням, сотник скликав стільки родичів, скільки зміг, щоб і вони могли бути навчені істини. Коли Петро прибув, зібралася велика група людей, які з нетерпінням чекали почути його слова. ІВ 247.1