“А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — в Бога і в людей” (Луки 2:52). ЩМП 29.1
Із ранніх літ Ісус жив життям трудівника. В дитинстві Він працював зі Своїм батьком — теслею, прославивши цим будь-яку фізичну працю. Незважаючи на те, що Він був Царем слави, Своїм прикладом участі в скромній роботі Христос викриває лінь у кожній людині і підносить будь-яку працю як почесну і гідну Його. З дитинства Він був прикладом слухняності й працьовитості. Він був променем радості і світла у сімейному колі... ЩМП 29.2
Хоча Його мудрість дивувала учених, Він, усе-таки, підкорявся зі смиренністю Своїм земним батькам... Знання, які Він щодня отримував про Свою чудову місію, не заважали Йому виконувати найскромніші обов'язки. Він з радістю звершував працю, якою займалася молодь з бідних сімей. Він розумів спокуси, з якими стикаються діти, бо поніс їхні смуток і страждання. Його прагнення робити добро було постійним і твердим. Будучи оточений злом, Він відмовлявся хоча б один раз знехтувати суворою істиною і чесністю (Ознаки часу, 30 липня 1896 р.). ЩМП 29.3
Христос є ідеалом для всього людства. Він залишив досконалий приклад у дитинстві, юнацтві і зрілому віці. Він прийшов на цю Землю і пройшов усі стадії людського життя. Він говорив і чинив подібно до інших дітей і юнаків, за винятком того, що не робив зла. Гріх не знайшов місця в Його житті. Він жив у атмосфері небесної чистоти... ЩМП 29.4
У домашній скинії Ісус отримав Своє виховання не просто від своїх батьків, але від Небесного Отця. У міру зростання Христа, Бог відкривав Йому все більше і більше про Його майбутню велику місію. Проте знання цього Він не вважав перевагою. Ніколи Він не ставився до Своїх батьків з неповагою і не завдавав їм болю або турботи. Він був щасливим, шануючи їх і підкоряючись їм. Незважаючи на Свою велику місію, Христос радився з ними і корився їхньому авторитетові (Коментар АСД, т. 5, c. [1117, 1118]). ЩМП 29.5