“І сказав він до жінки: ‘Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?’” (Бут. 3:1; див. також Бут. 3:1-6). БМ 13.2
Людина — вінець творіння, Бог наділив її здатністю розуміти як Його умови, так і справедливість і милість Його Закону та його священні вимоги, і Він очікує від неї безумовного послуху. БМ 13.3
Подібно до ангелів, жителі Едему були піддані випробуванню: вони могли бути щасливими за умови вірності Закону Творця. Вони могли коритися і жити, або ж не коритися і померти… БМ 13.4
Ангели застерігали Єву не відлучатися від чоловіка під час щоденних занять у саду; поруч з ним небезпека піддатися спокусі була меншою, ніж тоді, коли жінка лишалася на самоті. Але, захопившись якоюсь приємною справою, вона відійшла від нього… і незабаром опинилася перед деревом пізнання, дивлячись на нього із цікавістю й захопленням. Плоди цього дерева були прекрасними, і Єва дивувалася, чому Бог заборонив зривати їх. Для спокусника настав зручний момент. Ніби читаючи її думки, він звернувся до жінки: “Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?” БМ 13.5
Спокусник натякав, що Божественне застереження не буде виконане, а призначене лише залякати їх… БМ 14.1
Саме так діє сатана від днів Адама й до теперішнього часу, і його зусилля мають великий успіх. Він спокушає людей з недовірою ставитися до Божої любові й сумніватися в Його мудрості. Сатана постійно намагається викликати в людях дух недоречної цікавості, неспокійне й настирливе бажання проникнути в таємниці Божественної мудрості та сили. І багато людей, прагнучи пізнати те, що Бог вважав за потрібне приховати, нехтують відкритими Ним істинами, необхідними для їхнього спасіння… БМ 14.2
Єва щиро повірила словам сатани, але ця віра не врятувала її від заслуженого покарання за гріх. Вона засумнівалася в Божих словах, і це призвело до падіння. На суді люди будуть засуджені не за те, що свідомо вірили омані, а за те, що не повірили істині чи знехтували можливістю пізнати, що є істина (Патріархи і пророки, c. [52-55]). БМ 14.3