Розділ 53. Будівничі стін Єрусалима
Подорож Неємії до Єрусалима закінчилася щасливо. Царські листи до правителів провінцій, через які потрібно було проходити, забезпечили йому гідний прийом і необхідну допомогу. Ніхто не наважився перешкоджати посадовій особі, котра перебувала під охороною персидського царя і котру з явною люб'язністю приймали місцеві правителі. Однак прибуття Неємії до Єрусалима в супроводі військового ескорту, що свідчило про важливість його місії, викликало заздрість у навколишніх язичеських племен. Їхня ненависть до євреїв не раз виливалася в образи та зневагу останніх. Особливо активними в цій ганебній справі були деякі вожді племен: хоронянин Санваллат, аммонітянин Товія та аравітянин Гешем. Уже від самого початку ці начальники постійно стежили за діями Неємії та всіма можливими засобами намагалися зруйнувати його плани і перешкодити справі.ПЦ 422.1
Неємія продовжував діяти так само обережно і розважливо, як і раніше. Знаючи, що люті вороги сповнені рішучості заважати йому, він вирішив приховати від них справжню мету своєї місії, доки не розбереться в ситуації та не спланує подальших дій. Таким чином він сподівався заручитися підтримкою народу і спонукати його почати роботу, перш ніж протистануть йому вороги.ПЦ 422.2
Обравши кілька гідних довіри мужів, Неємія розповів їм про обставини, що змусили його прийти в Єрусалим, а також про мету, якої він бажав досягти, і плани, які мав намір виконати. Його слухачі відразу ж виявили зацікавлення справою, пообіцявши свою допомогу.ПЦ 422.3
На третю добу після свого прибуття Неємія встав опівночі і в супроводі кількох довірених помічників вирушив, щоб особисто оглянути руїни Єрусалима. Верхи на мулі він перетнув Єрусалим з кінця в кінець, оглядаючи зруйновані стіни і брами міста своїх батьків. Болісні спомини краяли душу цього ізраїльського патріота, коли він зі скрушеним серцем дивився на руїни оборонних споруд улюбленого міста. Як же відрізнялася колишня велич Ізраїлю від його теперішнього приниження!ПЦ 423.1
Таємно Неємія зумів оглянути всі мури. “Начальники не знали, куди я ходив, — говорить він, — та що я робив; ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні старійшинам, ні кому іншому, що звершували працю, я до того часу нічого не розповідав”. Решту ночі він провів у молитві, усвідомлюючи, що ранок вимагатиме серйозних зусиль, аби надихнути й об'єднати своїх розчарованих співвітчизників.ПЦ 423.2
Неємія отримав царські повноваження, згідно з якими мешканці міста повинні були співпрацювати з ним у відбудові міських мурів, але він не бажав застосовувати отриману ним владу. Він прагнув завоювати довіру та співчуття народу, знаючи, що лише єдність сердець і рук відіграватиме важливу роль у майбутній великій роботі. Зібравши вранці народ, він навів їм такі докази, які не могли не збудити їхні дрімаючі сили і не згуртувати розпорошені ряди.ПЦ 423.3
Слухачі Неємії не знали, а він сам нічого не сказав про нічні оглядини міста. Проте ці оглядини багато в чому сприяли його успіхові, оскільки він міг говорити про становище міста настільки точно і докладно, що здивував своїх слухачів. Враження від занепаду й убозтва Єрусалима надали його словам особливої сили і щирості.ПЦ 423.4
Неємія вказав народові, що вони стали посміховиськом серед язичників: їхня релігія зганьблена, їхній Бог — зневажений. Він розповів, як у далекій країні, почувши про їхні біди, благав Небо виявити до них милість; як, молячись, вирішив просити в царя дозволу прийти їм на допомогу. Як молив Бога, щоб цар не тільки дав йому дозвіл, а й наділив повноваженнями та виділив необхідну допомогу для виконання належної роботи. Неємія розповів, як на його молитву прийшла відповідь, після чого не залишилось жодного сумніву в тому, що це був Господній план.ПЦ 423.5
Виклавши все та довівши, що покладається на керівництво Ізраїлевого Бога та перського царя, Неємія прямо запитав народ, чи готові вони скористатися такою можливістю і взятися за відбудову муру.ПЦ 424.1
Цей заклик зворушив серця людей. Думка про виявлену до них милість Неба сприяла тому, що вони відчули сором за власний страх; сповнені бадьорості, вони одностайно вигукнули: “Станемо й збудуємо!” “І зміцнили вони руки свої на добре діло”.ПЦ 424.2
Неємія вкладав у цю справу всю свою душу. Надія, енергія, ентузіазм і рішучість Неємії передавалися іншим, надихаючи їх благородною сміливістю і піднесеністю прагнень. Кожний бажав бути подібним до Неємії, підтримуючи руки та зміцнюючи серця своїх ближніх.ПЦ 424.3
Вороги Ізраїлю, почувши про задум юдеїв, почали сміятися і глузувати з них, говорячи: “Що це за справа, яку ви робите? Чи не плануєте збунтуватись проти царя?” Але Неємія відповів: “Небесний Бог — Він пошле нам успіх; ми ж, Його слуги, беремось за будову, а ви не маєте ані частки, ані права, ані й згадки про вас в Єрусалимі”.ПЦ 424.4
Одними з перших, котрі почали діяти з властивими Неємії запалом і ревністю, були священики. Завдяки своєму впливовому становищу ці мужі могли значною мірою сприяти або просуванню, або ж припиненню роботи. Їхня беззастережна готовність співпрацювати зробила значний внесок в успіх справи. Більшість князів і начальників Ізраїлю також горливо виконували свій обов'язок; імена цих вірних мужів із шанобливістю згадуються в Божій Книзі. Але “вельможі із текоян не нахилили своєї шиї до праці для свого Господа”. Пам'ять про цих лінивих служителів укрита ганьбою і служить пересторогою для всіх поколінь.ПЦ 424.5
У кожному релігійному русі є люди, котрі хоч і не засуджують справи Божої, однак тримаються осторонь, відмовляючись брати в ній хоча б якусь участь. Таким не завадило б пам'ятати, що на Небі усе безпомилково записується до книги і за цими записами вони будуть суджені. У книзі зазначена кожна втрачена можливість у служінні Богові, а також увічнене кожне діло віри й любові.ПЦ 424.6
У порівнянні з натхненним впливом Неємії приклад вельмож-текоян не мав жодної ваги. Майже увесь народ був охоплений почуттям патріотизму і завзяття. Здібні впливові мужі організовували з представників різних верств громадян окремі групи; кожний керівник такої групи брав на себе відповідальність за спорудження певної частини стіни. А про деяких написано, що вони будували “навпроти дому свого”.ПЦ 425.1
Енергія Неємії не послаблювалась, адже фактично тільки тепер почалася справжня робота. З невсипущою пильністю він стежив за будівництвом, керуючи робітниками, зауважуючи хиби, уживаючи негайних заходів у випадках непередбачуваних ситуацій. Його присутність постійно відчувалася уздовж усього п'яти кілометрового муру. Вчасно сказаним словом підбадьорював боязких, квапив повільних і хвалив старанних. Він також постійно стежив за діями ворогів, які час від часу збиралися неподалік та перешіптувались поміж собою, після чого підходили до робітників і намагалися відволікати їхню увагу.ПЦ 425.2
Серед численних занять Неємія не забував про джерело своєї сили. Його серце постійно підносилося до Бога, великого Наглядача над усіма. “Небесний Бог, — вигукнув Неємія, — Він дасть нам успіх!” — і відлуння цих слів надихало до праці усіх будівничих муру.ПЦ 425.3
Однак відбудова оборонних споруд Єрусалима не обійшлась без неприємностей. Сатана невтомно докладав зусиль, аби викликати ворожнечу та розчарування. Санваллат, Товія і Гешем — його основні помічники в цій справі — рішуче повстали проти відбудови міста. Намагаючись викликати розбрат серед робітників, вони глузували над зусиллями будівничих, переконуючи їх, що здійснити цю справу неможливо і вона приречена на провал.ПЦ 425.4
“Що роблять оці мізерні юдеї? — кричав глузливо Санваллат. — Невже ж їм це дозволять? ... Невже вони з купи пороху оживлять каміння, до того ж попалене?” Товія ще з більшим презирством додав: “Нехай собі будують! Вискочить лисиця й повалить їхній камінний мур”.ПЦ 425.5
Незабаром будівничі зіткнулися ще з більшою опозицією. Вони були змушені постійно пильнувати, аби протистояти підступам своїх противників, які під маскою дружелюбності намагалися різними шляхами викликати замішання й недовіру. Вороги прагнули зламати мужність євреїв, тому склали змову, маючи на меті заманити Неємію до своєї пастки. Знайшлися і віроломні юдеї, котрі були готові сприяти їм у цій підступній справі. Розійшлася чутка, ніби Неємія склав змову проти перського монарха, бажаючи проголосити себе царем над Ізраїлем; усі помічники Неємії також звинувачувалися у зраді.ПЦ 426.1
Але Неємія продовжував звертатися до Бога за керівництвом та підтримкою, і “в народу вистачало щирості й старанності до роботи”. Справа просувалася вперед, доки не були ліквідовані всі виломи в стінах, а сам мур був споруджений до половини належної висоти.ПЦ 426.2
Коли вороги Ізраїлю побачили, що їхні зусилля марні, то сповнилися страшною люттю. Досі вони не наважувалися вдаватися до насильства, бо знали, що Неємія та його помічники діяли відповідно до царського дозволу; вороги побоювалися, що своєю активною протидією можуть стягнути на себе незадоволення монарха. Проте, засліплені ненавистю, вони виявились винними в тому злочині, у якому звинувачували Неємію. Зібравшись на раду, вони “змовилися всі разом, щоб воювати з Єрусалимом і зруйнувати його”.ПЦ 426.3
У той час як самаряни змовлялися проти Неємії та його справи ззовні, декотрі незадоволені юдейські начальники намагалися розчарувати його, перебільшуючи пов'язані з роботою труднощі. “Ослабла сила в носіїв, — казали вони, — а звалищ багато — і ми не в змозі далі будувати мур”.ПЦ 426.4
Розчарування прийшло ще й з іншого боку. “Юдеї, що жили між ними” і не брали участі в роботі, збирали всю інформацію від ворогів, поширювали її серед народу, ослаблюючи таким чином їхню мужність та сіючи незадоволення.ПЦ 426.5
Але насмішки і глузування, перешкоди й погрози, здавалося, лише надихали Неємію до ще більшої рішучості та загострювали в ньому ще більшу пильність. Він усвідомлював усі небезпеки боротьби з ворогами, але не втрачав мужності. “Ми молилися до нашого Бога, — пише він, — і ставили проти них охорону як вдень, так і вночі”. “Тоді поставив я сторожу на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками. Тоді я зробив перегляд і сказав до видатних громадян, до старійшин та до решти народу: ‘Не бійтеся їх! Пам'ятайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, за ваших синів і дочок, за жінок ваших та за ваші доми’.ПЦ 427.1
Отож, як почули наші вороги, що нам усе відомо, то Господь зламав їхній лихий задум, і всі ми повернулися до стіни — кожен до праці своєї. Тож від того дня половина моїх людей працювала, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцирі... Ті, котрі будували стіну і ті, котрі носили тягарі, були озброєні; однією рукою здійснювали працю, а другою міцно тримали зброю. Кожен, хто будував, мав меч прив'язаний до його боку, і так вони будували”.ПЦ 427.2
Біля Неємії стояв сурмач, а на різних ділянках стіни стояли священики зі священними сурмами. Люди працювали на своїх місцях, але коли наближалася небезпека, подавався сигнал збору. “Отак ми працювали, — говорить Неємія, — половина нас міцно тримала списи від досвітку і аж до появи зірок”.ПЦ 427.3
Мешканці навколишніх містечок і селищ отримали повеління залишатися в Єрусалимі, щоб стояти на варті вночі, а вранці бути готовими до праці. Це допомагало уникати зайвої затримки і позбавило ворога можливості нападати на будівничих дорогою на роботу чи під час повернення додому. Неємія та його помічники не ухилялися ані від труднощів, ані від важкої роботи. Ні вдень, ні вночі, ні навіть під час короткого сну вони не роздягалися і не відкладали на бік зброї.ПЦ 427.4
Опозиція відкритих ворогів та розчарування від уявних друзів — усе, із чим зустрічалися будівничі за днів Неємії, — характерне явище сьогодення, з яким стикаються усі Божі працівники. Християни зазнають випробувань не тільки через гнів, презирство та жорстокість ворогів, а й через лінощі, непослідовність, інертність і віроломство друзів і помічників. На них сиплеться град глузувань і докорів. Ворог, котрий спочатку тільки глузує, за слушної нагоди вдається до більш жорстоких, насильницьких дій.ПЦ 427.5
Сатана використовує кожну непосвячену людину для виконання своїх намірів. Серед людей, які вважають себе прихильниками Божої справи, є й такі, котрі об'єдналися з Його ворогами, піддаючи Його справу нападкам найлютіших ворогів. Навіть декотрі з тих, хто бажає Божій справі успіху, послаблюють руки Його слуг тим, що вислуховують і передають наклепи, вихваляння і погрози Його противників. При цьому вони й самі наполовину вірять сказаному.ПЦ 428.1
Із дивовижним успіхом сатана діє через своїх поплічників; усі, котрі піддаються його впливу, стають знаряддям диявольської сили, яка губить мудрість мудрих і розум розумних. Але Божий народ, подібно до Неємії, не повинен ані боятися, ані зневажати своїх ворогів. Довіряючи Богові, вони мають невпинно рухатися вперед і самовіддано виконувати Його роботу, доручивши себе Тому, справу Котрого відстоюють.ПЦ 428.2
Під тягарем великих розчарувань Неємія покладався на Бога і Його надійний захист. І Той, Хто був опорою Своєму слузі у ті часи, запишався захисником Свого народу в усі віки. У будь-якій кризі Його народ може з упевненістю сказати: “Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Римл.8:31). Якими б хитромудрими не були плани сатани та його прихильників, Бог здатний викрити і звести нанівець їхні задуми. Нині відповіддю віри мають стати слова Неємії: “Бог наш воюватиме для нас”. Бог дбає про Свою справу, і жодна людина не спроможна перешкодити її успішному завершенню.ПЦ 428.3