Розділ 11. Кармел
Cтоячи перед Ахавом, Ілля зажадав, щоб увесь Ізраїль, а також пророки Ваала й Астарти зібралися на горі Кармел. “Пошли, — наказав він, — і збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотириста п'ятдесят Ваалових пророків, і чотириста пророків Астарти, що годуються зі столу Єзавелі”.ПЦ 96.1
Здавалося, що цей наказ походив від того, хто знаходився в присутності Самого Єгови, тому Ахав не вагаючись підкорився, неначе пророк був монархом, а він, цар, — його підданим. В усі куточки царства були послані швидкісні гінці з повелінням до народу з'явитися на зустріч з Іллею та пророками Ваала й Астарти. У кожному місті і селі народ готувався до визначеної зустрічі. Багатьох з тих, що прямували до гори Кармел, бентежили дивні передчуття. Мало статися щось надзвичайне, інакше для чого б їх кликали на гору Кармел? Яке ще нове лихо спіткає народ і землю?ПЦ 96.2
Перед посухою гора Кармел була чудовим місцем; її потоки поповнювались невичерпними джерелами, а родючі схили вкривались прекрасними квітами та пишними гаями. Але під дією згубного прокляття вся ця краса зачахла. Жертовники, споруджені для поклоніння Ваалові й Астар ті, нині стояли в оголених гаях. На вершині одного з найвищих гірських хребтів знаходився зруйнований жертовник Єгови.ПЦ 96.3
Гора Кармел здіймалася над обширними просторами країни; її вершину можна було бачити з різних куточків Ізраїльського царства. Біля підніжжя гори були зручні місця, звідки можна було спостерігати за всім, що відбувалося вгорі. Ідолопоклонство, що звершувалось на вкритих лісами схилах гори, вкрай ганьбило Бога. Ось чому Ілля вибрав саме цю гору, аби продемонструвати Божу силу і відстояти честь Його Імені.ПЦ 97.1
Ранком призначеного дня біля вершини гори зібралося безліч нечестивих ізраїльтян, котрі з нетерпінням очікували подій, які мали тут відбутись. В розкішних шатах сходили на гору пророки Єзавелі. Ахав, який також прибув з усією царською пишністю під гучні вигуки ідолопоклонників, зайняв місце попереду священиків. Однак серця священиків були сповнені неприємними передчуттями; вони не забули, як за словом пророка Ізраїльський край упродовж трьох з половиною років не зрошувався ані росою, ані дощем. Ці люди відчували: наближається якась вельми страшна криза. Боги, в яких вони вірили, виявилися нездатними довести, що Ілля — фальшивий пророк. На їхні безумні вигуки, молитви, сльози, приниження, огидні обряди, незліченні коштовні жертви, об'єкти їхнього поклоніння відповідали дивною байдужістю.ПЦ 97.2
Перед Ахавом, фальшивими пророками й усім ізраїльським народом стояв Ілля — єдиний, хто прагнув відстояти честь Єгови. Той, кого все царство звинувачувало в нещасті, здавалося, був беззахисний перед монархом Ізраїлю, пророками Ваала, воїнами і багатотисячним натовпом. Проте Ілля був не один. З усіх боків його оточувало небесне воїнство — могутні ангели.ПЦ 97.3
Пророк стояв перед присутніми без занепокоєння і страху, глибоко усвідомлюючи доручену йому Божественну місію. Його обличчя було серйозним і урочистим. Народ з нетерпінням чекав на його слова. Спрямувавши погляд спочатку на зруйнований жертовник Єгови, а потім на народ, Ілля заговорив чистим, наче звук сурми, голосом: “Докіль кульгатимете на обидва боки? Якщо Господь є Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ходіть за ним!”ПЦ 97.4
Народ не відповів ані слова. Ніхто з цього великого натовпу не наважився засвідчити про свою вірність Єгові. Над Ізраїлем, подібно до темної хмари, нависли омана і сліпота.ПЦ 98.1
Таке фатальне відступництво сталося не відразу, а прийшло поступово, в міру того, як люди раз у раз відкидали послані Господом слова застереження і докору. Будь-яке відхилення від правди, кожне небажання розкаятися лише примножували їхню вину і все більше віддаляли від Неба. І навіть тепер, у цей критичний момент, вони вперто не бажали стати на сторону Бога.ПЦ 98.2
Господь ненавидить байдужість і невірність, виявлені в Його справі в рішучий момент. Всесвіт з невимовним зацікавленням спостерігає за останніми подіями великої боротьби між добром і злом.ПЦ 98.3
Народ Божий підійшов до кордонів вічності, і що може бути важливішим за вірність Небесному Богові! Впродовж віків Бог мав Своїх героїв; має Він їх і тепер, — людей, котрі подібно до Йосифа, Іллі та Даниїла не соромляться визнавати себе Його вибраним народом. Особливі Божі благословення супроводжують енергійних мужів, які у жодному разі не звернуть з прямого шляху обов'язку, але з Божественним натхненням запитуватимуть: “Хто за Господа?”;1Вих.32:26. мужів, які не зупиняться на цьому, але вимагатимуть, щоб бажаючі приєдналися до Божого народу, вийшли вперед і виявили свою вірність Цареві царів і Панові панів. Свої бажання і плани ці мужі підпорядковують Божому Законові. З любові до Нього вони не дорожать навіть своїм життям. Їхня місія полягає в тому, щоб донести світові світло Слова в усій Його простоті. їхнє гасло — вірність Богові.ПЦ 98.4
У той час як Ізраїль, що зібрався на Кармелі, продовжував сумніватися й вагатися, тишу знову порушив голос Іллі: “Я позостався, як Господній пророк, один, а пророків Ваалових — чотириста п'ятдесят чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють. Я ж приготую другого бичка, і покладу його на дрова, але не підпалю. Ви кликатимете ім'я бога вашого, а я покличу ім'я Господа. Котрий Бог відповість огнем, — той і є Богом!”...ПЦ 98.5
Пропозиція Іллі була настільки розумною, що народ не міг не погодитися, тому, знайшовши в собі мужність, люди відповіли: “Добре! ” Пророки Ваала також не наважилися суперечити; звертаючись до них, Ілля звелів: “Виберіть собі одного бичка, і починайте першими, бо вас більше. Кличте ім'я свого бога, але вогню не підкладайте”.ПЦ 99.1
Зовні зухвалі і самовпевнені, однак зі страхом у нечестивих серцях фальшиві пророки спорудили жертовник, поклали на дрова жертву і почали повторювати свої заклинання. “О, Ваале, почуй нас!” — кликали вони свого бога, а їхні пронизливі крики відлунювалися в лісах і вершинах сусідніх гір. Зібравшись навколо свого жертовника, священики скакали, корчилися, кричали, рвали на собі волосся, різали тіло і благали бога допомогти їм.ПЦ 99.2
Минув ранок, настав полудень, проте не було жодних ознак того, що Ваал чує волання своїх ошуканих послідовників. На їхні безумні молитви не надійшло жодної відповіді. Жертва залишалася недоторкнутою вогнем.ПЦ 99.3
Звершуючи свої безумні обряди, підступні священики водночас намагалися знайти якийсь спосіб, аби запалити вогонь на жертовнику і таким чином змусити народ повірити, що його послав Ваал. Однак Ілля стежив за кожним рухом священиків; вони ж, очікуючи зручної нагоди ошукати, продовжували звершувати свої безглузді церемонії.ПЦ 99.4
“Опівдні ж почав Ілля з них насміхатись і каже: ‘Кличте голосніше, бо він бог! Може, він замислився, або чимось заклопотаний, або в дорозі! А може, він спить, — то прокинеться!’ І кликали вони ще голосніше, і робили, за своїм звичаєм, нарізки мечами та списами, що аж лилася з них кров. Минув і полудень, а вони все ще продовжували біснуватись аж до часу вечірньої жертви. Та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху”.ПЦ 99.5
Сатана з радістю допоміг би тим, кого він увів в оману і хто присвятив себе йому на служіння. Він з радістю послав би блискавку, щоб запалити їхню жертву. Але Єгова обмежив сатану, стримував його силу, і ворог не спромігся послати жодної іскри на Ваалів жертовник.ПЦ 99.6
Врешті-решт, охриплі від крику, у заплямованому власною кров'ю одязі, священики впали у відчай. З неослабною несамовитістю вони почали водночас з благанням виголошувати жахливі прокляття на адресу свого бога сонця. Ілля продовжував уважно стежити, усвідомлюючи: якщо священикам удасться якось запалити вогонь на своєму жертовнику, його вмить розтерзають.ПЦ 99.7
Надійшов вечір. Пророки Ваала були втомлені, знесилені й засоромлені. Одні пропонували одне, інші — протилежне, поки, врешті-решт, не відмовилися від будь-яких дій. Їхніх зойків і проклять більше не було чути на Кармелі. У розпачі вони відмовилися від подальшої боротьби.ПЦ 100.1
Протягом цілого дня народ спостерігав за даремними зусиллями священиків, за їхніми божевільними танцями навколо жертовника; здавалось, що вони прагнули вхопити палаючі промені сонця і запалити ними жертву. З жахом дивилися люди на страшні рани, заподіяні собі священиками; все це спонукувало їх замислитися над безумством ідолопоклонства. Чимало з них, утомлені цим сатанинським видовищем, з великим нетерпінням очікували, що робитиме Ілля.ПЦ 100.2
З настанням часу вечірньої жертви Ілля звелів народові: “Підійдіть до мене!” Коли люди з тремтінням наблизилися, він обернувся до зруйнованого жертовника, біля якого колись поклонялися Небесному Богові, і почав відбудовувати його. Ця купа уламків для нього була дорожчою за всі величні язичницькі жертовники.ПЦ 100.3
Відновленням стародавнього жертовника Ілля виявив пошану до Заповіту, укладеного Господом з Ізраїлем після переходу через Йордан до Обітованого краю. Взявши “дванадцять каменів, за числом племен синів Якова... він збудував... жертовника в ім'я Господнє”.ПЦ 100.4
Прикро вражені, змучені своїми даремними зусиллями, священики Ваала спостерігали за діями Іллі. Вони ненавиділи пророка за влаштоване випробування, яке продемонструвало безсилля та нікчемність їхніх богів; водночас вони боялися його сили. Затамувавши подих, народ зі страхом стежив за приготуваннями Іллі. Спокійна поведінка пророка становила разючу протилежність безглуздим, божевільним діям фанатичних послідовників Ваала.ПЦ 100.5
Коли жертовник був готовий, пророк викопав навколо нього рів, склав дрова, приготував бичка і поклав його на дрова, а потім звелів народові полити жертву і жертовника водою. “‘Наберіть чотири відра води, — наказав він, — і вилийте на цілопалення та на дрова’. Далі сказав: ‘Повторіть!’ І повторили. І звелів знову: ‘Зробіть це утретє!’ І зроблено було втретє, так що потекла вода навколо жертовника, наповнився водою також і рів”.ПЦ 101.1
Нагадавши людям про їхнє тривале відступництво, яке викликало гнів Єгови, Ілля закликав їх упокорити свої серця і навернутися до Бога їхніх батьків, аби прокляття було зняте з Ізраїльської землі. Після цього, шанобливо схилившись перед невидимим Богом, він здійняв руки до неба і виголосив просту молитву. Ваалові священики кричали, шаленіли та скакали від самого ранку аж до вечора, але під час молитви Іллі тишу Кармельських вершин не порушив жодний божевільний вигук.ПЦ 101.2
Він молився як той, що усвідомлює присутність Єгови, Котрий бачить і чує усе. Молитви Ваалових пророків були безладними і шаленими. Ілля ж молився просто і ревно, прохаючи Бога показати Свою вищість над Ваалом, щоб таким чином Ізраїль міг навернутися до Господа.ПЦ 101.3
“Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, — благав пророк, — покажи сьогодні, що Ти Бог Ізраїлю, а я Твій слуга, і що все оце я зробив за Твоїм словом. Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізнає цей народ, що ти — Господь, — Бог, і що Ти навертаєш їхні серця”.ПЦ 101.4
Запанувала гнітюча урочиста тиша. Священики Ваала тремтіли від жаху. Усвідомлюючи свою вину, вони очікували негайної відплати. Як тільки Ілля закінчив молитися, вогонь, подібний до сліпучих стріл блискавки, впав з неба на відбудований жертовник, пожер жертву, поглинув воду з рову і навіть спалив каміння жертовника. Яскраве полум'я вогню, засліпивши присутніх, освітило всю гору. Люди, котрі стояли внизу і з тривогою спостерігали за тим, що відбувається вгорі, добре бачили, як зійшов вогонь, і були вкрай вражені. Це нагадувало їм вогняний стовп, який відокремлював синів Ізраїля від єгипетського війська посеред Червоного моря.ПЦ 101.5
Люди на горі в благоговінні впали перед невидимим Богом. Вони більше не наважувалися дивитися на небесний вогонь, побоюючись, що й самі будуть знищені ним. Усвідомлюючи свій обов'язок визнати Бога Іллі Богом своїх батьків, Котрому вони мають поклонятися, вони одностайно вигукували: “Господь, — Він Бог, Господь, — Він Бог!” З приголомшливою виразністю ці слова рознеслися по всій горі і луною відгукнулись внизу. Нарешті Ізраїль прокинувся, прозрів і розкаявся. Перед ними повністю відкрилась уся суть поклоніння Ваалові, яке протилежне розумному служінню правдивому Богові. Народ визнав Божественну справедливість у тому, що Він не посилав їм роси та дощу, доки вони не визнали Його Імені. Тепер ізраїльтяни були готові засвідчити, що Бог Іллі вищий від усякого ідола.ПЦ 102.1
Священики Ваала з жахом спостерігали за чудовим проявом сили Єгови. Однак, незважаючи на свою поразку, вони не розкаялися у своєму нечесті. Жерці бажали й надалі залишатися пророками Ваала, засвідчивши цим, що вони дозріли для загибелі. Щоб розкаяний Ізраїль більше не наражався на небезпеку через тих, котрі навчили його поклонятися Ваалові, Господь звелів Іллі винищити всіх фальшивих учителів.ПЦ 102.2
Гнів народу також запалився проти тих, хто допровадив їх до беззаконня, і коли Ілля наказав: “Схопіть Ваалових пророків! Не дайте нікому з них утекти!”, вони були готові зробити це. Схопивши жерців Ваала, вони повели їх до потоку Кішон. Перш ніж закінчився день, що започаткував рішучі реформи, Ваалові служителі були там знищені. Жодного з них не помилували.ПЦ 102.3