Розділ 15. Юдеї вирішують убити Павла
Зауважуючи, який вплив справляли на людей розказані Павлом досвіди, первосвященики й правителі переповнилися ненавистю до нього. Вони бачили, що він сміливо проповідував Ісуса, здійснював чудеса в Його ім'я і натовп слухав його, залишав свої традиції та вважав керівників нації вбивцями Божого Сина. Їхній гнів розпалився, і вони зібралися порадитися, що найкраще зробити, аби придушити це хвилювання. Усі погодилися, що єдиний спосіб убезпечити себе — умертвити Павла. Бог знав їхні наміри, тому ангелам було доручено оберігати його життя, щоб він міг виконати свою місію і постраждати за ім'я Ісуса.ВБ58 75.1
Павла повідомили, що юдеї хочуть позбавити його життя. Сатана спонукав невіруючих юдеїв удень і вночі стерегти ворота Дамаска, щоб убити Павла, коли він проходитиме через них. Проте вночі учні спустили його в кошику по стіні. Юдеї були засоромлені своєю невдачею, і намір сатани зруйнувався. Павло пішов до Єрусалима, щоби приєднатися до учнів, але всі боялися його. Вони не могли повірити, що він став учнем. Юдеї в Дамаску робили замах на життя Павла, а його власні брати не хотіли прийняти його. Однак Варнава привів Павла до апостолів і розповів, як той побачив Господа дорогою до Дамаска та як сміливо проповідував ім'я Ісуса в цьому місті.ВБ58 75.2
Проте сатана підбурював юдеїв знищити Павла, тому Ісус наказав йому залишити Єрусалим. Коли він відвідував інші міста, проповідуючи Ісуса та здійснюючи чудеса, багато людей наверталося. Одного разу був зцілений кульгавий від народження, і язичники-ідолопоклонники вирішили принести жертвоприношення учням. Павло засмутився і сказав, що вони лише люди, а поклонятися слід Богові, Який створив небо, землю, море і все, що в них. Павло звеличував Бога перед ними, однак ледве зміг втримати народ. У свідомості цих людей формувалися перші поняття про віру в істинного Бога, про належне поклоніння і шанування Бога. У той час як язичники слухали Павла, сатана підбурив невіруючих юдеїв з інших міст прямувати за апостолом, щоб зруйнувати його добру роботу. За допомогою фальшивих чуток юдеї підбурили цих ідолопоклонників та запалили їхні серця проти Павла. Тепер зачудування й захоплення людей поступилися місцем ненависті, і ті, хто зовсім недавно був готовий поклонятися учням, каменували Павла й витягнули за місто, вважаючи його мертвим. Однак коли учні стояли над Павлом і горювали про нього, на їхню радість, він підвівся і пішов разом з ними до міста.ВБ58 76.1
Коли Павло проповідував про Ісуса, одна жінка, що мала віщунського духа, прямувала за учнями, вигукуючи: “Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння!” Так вона ходила за учнями багато днів. Проте Павло обурився: її вигуки відволікали розуми людей від Істини. Примушуючи її віщувати, сатана переслідував мету — збудити в народі огидливість та знищити вплив учнів. Павло, обурившись, звернувся до жінки й сказав духові: “Наказую тобі Ім'ям Ісуса Христа — вийди з неї!” — і злий дух був вигнаний та залишив її.ВБ58 76.2
Панам віщунки подобалося, що вона кричала слідом за учнями; коли ж злий дух залишив її і вони побачили в ній покірну послідовницю Христа, то розлютилися. Завдяки її віщуванню вони мали добрий прибуток, а тепер надія на прибуток зникла. Стана не досягнув своєї мети; але його слуги, схопивши Павла й Силу, повели їх на площу до начальників та воєвод, говорячи: “Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто”. Натовп повстав на них, і воєводи, зірвавши з апостолів одяг, наказали бити їх. Коли вони отримали багато побоїв, їх кинули до в'язниці, наказавши в'язничному сторожеві пильно їх охороняти. Отримавши такий наказ, він укинув їх до внутрішньої темниці і забив їхні ноги в колодки. Однак Божі ангели були з апостолами в темниці. Їхнє ув'язнення послужило на Божу славу, показавши народові: Господь перебуває зі Своїми вибраними слугами, сприяючи їхній роботі, Він може потрясти в'язничні стіни і легко відчинити мінні залізні засуви.ВБ58 77.1
Опівночі, коли Павло й Сила молилися, співом прославляючи Бога, раптом стався великий землетрус, так що основа в'язниці захиталася. Я бачила, що відразу ж Божий ангел зруйнував усі кайдани. Прокинувшись і побачивши, що двері в'язниці відчинені, сторож дуже злякався. Він думав, що в'язні втекли і за це його очікує смертельна кара. Коли він збирався умертвити себе, Павло голосно вигукнув: “Не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут!” Божа сила переконала в'язничного вартового. Він наказав принести вогонь, вбіг до в'язниці і з тремтінням упав до ніг Павла й Сили. Вивівши їх звідти, він запитав: “Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?” Вони відповіли: “Віруй в Господа Ісуса Христа — і спасешся ти та твій дім!” Тоді сторож зібрав усіх своїх домашніх, і Павло проповідував їм про Ісуса. Серце в'язничного сторожа було прихильне до цих братів, він обмив їхні рани й тієї ж ночі охрестився разом зі своїми домашніми. Потім запросив їх до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога.ВБ58 77.2
Чудова вістка про вияв Божої сили, яка відчинила двері в'язниці, про навернення і хрещення в'язничного сторожа та його родини, швидко поширилася. Воєводи почули про це і злякалися, вони послали до в'язничного сторожа виконавців із проханням відпустити Павла й Силу. Однак Павло не захотів залишити в'язницю таємно. Він сказав: “Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в'язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас!” Павло й Сила не бажали, щоб вияв Божої сили був прихований. Виконавці передали їхні слова воєводам, і ті злякалися, що апостоли були римськими громадянами. Воєводи прийшли, вибачилися та, вивівши Павла й Силу, попросили їх піти з міста.ВБ58 78.1
ВБ58 78.2