Розділ 37. Визволення святих
Опівночі Богові було угодно звільнити Свій народ. У той час як безбожники глумилися навкруги них, раптом з'явилося сонце, що засяяло у всій своїй силі, а місяць нерухомо зупинився. Нечестиві з подивом споглядали ці явища. Ознаки й чудеса швидко змінювали одне одного. Здавалося, що все в природі змінило свій природний хід. Святі дивилися на ознаки свого визволення з урочистою радістю.ВБ58 174.1
Річки перестали текти. З'явилися темні важкі хмари, що зіштовхувалися між собою. Однак ясним залишалося одне сяюче місце, звідки виходив Божий голос, подібний до шуму багатьох вод, від якого захиталися небо й земля. Відбувається великий землетрус. Могили відкрилися; ті, хто з вірою помер під час вістки третього ангела і хто дотримувався суботи, вийшли з пороху своїх могил прославленими, щоб почути Заповіт миру, який Бог бажав укласти з виконавцями Його Закону.ВБ58 174.2
Небо, збурюючись, то відкривалося, то закривалося. Гори тремтіли, як очерет від вітру, усюди падали кам'яні брили. Море кипіло, мов казан, викидаючи каміння на сушу. Коли Бог проголошував день і годину Приходу Ісуса, укладаючи вічний Заповіт зі Своїм народом, Він виголошував одне речення, потім робив паузу, а Його слова відлунювалися по Землі. Божий Ізраїль стояв зі спрямованими вгору поглядами, слухаючи слова, що виходили з уст Єгови і розкочувалися Землею як звуки найгучнішого грому. Це було жахаюче урочисто. Наприкінці кожного речення святі вигукували: “Слава! Алілуя!” Їхні обличчя були освічені Божою славою і сяяли, як обличчя Мойсея, коли він сходив із Синаю. Нечестиві не можуть дивитися на них через цю славу. І коли було виголошене вічне благословення над тими, хто шанував Бога, свято дотримувався Його суботи, лунає гучний крик перемоги над звіром та його образом.ВБ58 175.1
Потім почався ювілей, коли Земля мала відпочити. Я бачила побожного раба, що переможно підводився, урочисто струшуючи із себе кайдани, якими був скутий, у той час як його нечестивий господар був у сум'ятті і не знав, що робити, бо нечестиві не могли зрозуміти слів Божого голосу. Незабаром з'явилася велика біла хмара. На ній сидів Син Людський.ВБ58 175.2
Коли ця хмара з'явилася вдалині, то виглядала дуже маленькою. Ангел сказав, що це ознака Сина Людського. У міру її наближення до Землі ми могли бачити чудову славу і велич Ісуса, Який ішов, аби перемогти. Почет святих ангелів із сяючими вінцями на головах супроводжував Його. Жодна мова не здатна описати славу тієї сцени. Жива хмара величі й неперевершеної слави ще більше наблизилася, і ми могли ясно споглядати милий образ Ісуса. На Ньому не було тернового вінця, натомість корона слави прикрашала Його святе чоло. На Його одязі і стегні було написано ім'я:ЦАР НАД ЦАРЯМИ І ГОСПОДЬ НАД ГОСПОДАРЯМИ. Його очі, як полум'я вогню, ноги подібні до розжареної міді, а голос звучав наче безліч музичних інструментів. Його обличчя сяяло, як полуденне сонце. Земля тремтіла перед Ним, а небо відійшло, згорнувшись як сувій; кожна гора й острів зрушилися зі своїх місць. “А земні царі, і вельможі, і тисяцькі, і багатії, і сильні, і кожний раб, і кожний вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах, гукаючи до гір та до скель: ‘Упадіть на нас і сховайте нас від обличчя Того, Хто сидить на престолі, та від гніву Агнця! Бо прийшов великий день Його гніву, — і хто може встояти?’”ВБ58 175.3
Ті, котрі ще недавно хотіли стерти вірних Божих дітей з обличчя Землі, змушені споглядати Господню славу, яка спочиває на них. Вони бачать їх прославленими. І серед усього цього жаху чують радісні голоси святих: “Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас!” Земля сильно хитається, коли голос Божого Сина викликає померлих святих. Вони відгукуються на поклик і, зодягнуті в славне безсмертя, виходять з окликами: “Перемога! Смерть поглинута перемогою! Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?” Тоді голоси живих і воскреслих святих зливаються в тривалих захоплених звитяжних вигуках. Тіла, що зійшли в могилу з ознаками хвороби, повстають із неї в безсмертному здоров'ї й силі. Живі святі були змінені раптово, миттєво і підняті разом з воскреслими для зустрічі з Господом у повітрі. Яка славна зустріч! Друзі, яких розлучила смерть, з'єдналися, аби ніколи більше не розставатися.ВБ58 176.1
По обидва боки хмарної колісниці були крила, а під ними — живі колеса. Коли хмарна колісниця рухалася вгору, колеса вигукували: “Свят!” і крила, рухаючись, вигукували: “Свят!”, а також почет святих ангелів навколо хмари вигукував: “Свят, свят, свят Господь Бог всемогутній!” І святі на хмарі вигукували: “Слава, алілуя!” Колісниця піднялася вгору до святого Міста. Перед входом до небесного Міста святі вишикуються, утворюючи квадрат, посередині якого стоїть Ісус. Він вищий за святих та ангелів. Його величну статуру й чудове обличчя можуть бачити всі, хто вишикувався у квадраті.ВБ58 176.2
ВБ58 177.1