Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents

Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

 - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    Розділ 26. Інше видіння

    Мені була показана зацікавленість, яку все Небо виявляло до справи, що здійснюється на Землі. Ісус доручив могутньому ангелові спуститися на Землю та застерегти її жителів, щоб вони приготувалися до Його Другого приходу. Я бачила, як могутній ангел покинув присутність Ісуса на Небі. Йому передувало надзвичайно яскраве дивне світло. Мені було сказано, що його місія полягала в тому, щоб освітити Землю своєю славою і попередити людину про прийдешній Божий гнів. Багато хто отримав світло. Деякі, здавалося, були дуже серйозні, тоді як інші переживали радість і захоплення. Світло зливалося на всіх, але одні виявилися тільки під сяйвом цього світла, не прийнявши його щиро. Однак усі, хто прийняв його, звернули свої погляди до неба і прославляли Бога. Багато хто сповнився сильного гніву. Служителі й народ об'єдналися з низькими людьми, які запекло опиралися світлу, пролитому могутнім ангелом. Ті, хто прийняв його, відокремилися від світу й тісно об'єдналися.ВБ58 127.1

    Сатана і його ангели були зайняті тим, що намагалися відволікти розуми всіх, кого тільки можливо, від світла. Група, що відкинула світло, була залишена в темряві. Я бачила ангела, який з найглибшим зацікавленням спостерігав за народом, що називає себе Божим, аби відзначити характер, сформований ними, коли їм була представлена вістка небесного походження. А оскільки дуже багато людей, котрі заявляли про любов до Ісуса, відвернулися від небесної вістки з презирством, насмішками і ненавистю, ангел із пергаментом у руці зробив відповідний запис про ці ганебні дії. Усе Небо сповнилося обурення, бо Ісусом знехтували Його уявні послідовники.ВБ58 128.1

    Я бачила розчарування віруючих. Вони не побачили свого Господа в очікуваний час. Божий намір полягав у тому, щоби приховати майбутнє та підвести Свій народ до прийняття рішення. Без цього чинника часу робота, призначена Богом, не була б виконана. Сатана відводив розуми дуже багатьох людей у далеке майбутнє. Проголошення часу Приходу Христа мало спонукати розум до серйозного приготування тепер. Оскільки час минув, люди, котрі не прийняли повністю світла ангела, об'єдналися з тими, хто зневажав небесну вістку, і почали глузувати з розчарованих. Я бачила, що ангели на Небесах радилися з Ісусом. Вони відзначили стан так званих послідовників Христа. Призначений час надійшов, перевіривши й випробувавши їх; багато хто був зважений на вазі і знайдений легким. Усі вони голосно заявляли, що є християнами, проте ні в чому не наслідували Христа. Сатана радів, бачачи стан уявних послідовників Ісуса. Вони потрапили в його пастку. Він спонукав більшість людей залишити пряму дорогу, і тепер вони намагалися досягнути Небес іншим шляхом. Ангели бачили на Сіоні чистих, непорочних та святих упереміш із грішниками й закоханими у світ лицемірами. Ангели пильнували над тими, хто справді полюбив Ісуса, проте розтлінні впливали на святих.ВБ58 128.2

    Уявні брати забороняли говорити про Прихід Ісуса тим, чиї серця горіли палким бажанням побачити Його. Ангели бачили це все і співчували останкові, що полюбив Прихід Ісуса. Іншому могутньому ангелові було доручено зійти на Землю. Ісус уклав у його руку письмена, і, зійшовши на Землю, ангел вигукнув: “Упав, упав Вавилон!” Тоді я бачила, що розчаровані знову підбадьорилися, підвели очі до неба, з вірою й надією чекаючи Приходу свого Господа. Однак багато хто, здавалося, перебував у заціпенінні, неначе в сплячому стані, але я могла бачити на їхніх обличчях сліди глибокого смутку. З допомогою Біблії розчаровані побачили, що знаходяться в часі зволікання і їм необхідно терпляче чекати виконання видіння. Аргументи, що спонукали їх очікувати Господа в 1843 році, були причиною очікування Його і в 1844. Я бачила, що більшість людей уже не мали тієї енергії, якою була позначена їхня віра в 1843 році. Розчарування охолодило їхню віру. Та коли розчаровані об'єдналися в поклику другого ангела, небесне військо дивилося на Землю з глибокою зацікавленістю, відзначаючи вплив вістки. Вони бачили, як ті, що називали себе християнами, обрушували глузування й презирство на розчарованих. Коли з уст насмішників зірвалися слова: “Ви ще не вознеслися!”, ангел записав їх. Ангел сказав: “Вони насміхаються над Богом”.ВБ58 129.1

    Моя увага була звернена на вознесіння Іллі. Його плащ упав на Єлисея, і нечестиві діти (або молоді люди) прямували за ним, глузуючи й кричачи: “Возносись, лисий! Возносись, лисий!” Вони навчилися цього від своїх батьків. Вони насміхалися над Богом, і там же спіткало їх покарання. Людей, котрі сміялися і знущалися над думкою про вознесіння святих, також спіткають Божі кари, і вони зрозуміють, що це не дрібниця — поводитися з Ним легковажно.ВБ58 129.2

    Ісус доручив іншим ангелам швидко летіти, щоб оживити і зміцнити згасаючу віру Свого народу, приготувати їх до розуміння вістки другого ангела та важливої події, яка незабаром має відбутися на Небі. Я бачила, що ці ангели отримали великі владу та світло від Ісуса і швидко рушили до Землі, щоб виконати своє доручення й допомогти другому ангелові в його роботі. Коли ангели вигукнули: “Ось Молодий, виходьте Йому назустріч!” — на Божий народ засяяло велике світло. Після цього я побачила, як розчаровані піднялися і разом з другим ангелом проголошували: “Ось Молодий, виходьте Йому назустріч!” Світло від ангелів усюди проникало крізь морок. Сатана і його ангели намагалися перешкодити поширенню світла та наслідкам його дії. Вони сперечалися з Божими ангелами, заявляючи, що Бог обманув людей і ангели з усім своїм світлом та владою не можуть примусити людей повірити в Прихід Ісуса. Божі ангели продовжували свою роботу, хоч сатана намагався загородити їм шлях та відволікти розуми людей від світла. Ті, хто прийняв світло, виглядали дуже щасливими. Вони не зводили очей з неба, палко бажаючи з'явлення Ісуса. Декотрі переживали великий смуток, плакали й молилися. їхні очі, здавалося, були звернені на самих себе, і вони не наважувалися подивитися вгору.ВБ58 130.1

    Дорогоцінне світло з неба розігнало темряву перед ними, і їхні погляди, прикуті у відчаї до самих себе, звернулися вгору, — тоді в кожній їхній рисі відобразилися вдячність і свята радість. Ісус й увесь ангельський сонм зі схваленням дивилися на цих вірних, що очікували.ВБ58 130.2

    Люди, котрі відкинули світло першої ангельської вістки і повстали проти нього, втратили це світло і другу вістку, тому не могли отримати користі від сили й слави, що супроводжували вістку: “Ось Молодий!” Ісус відвернувся від них із несхваленням. Вони знехтували Ним і відкинули Його. Божі діти, котрі прийняли вістку, були оповиті хмарою слави. Вони очікували, пильнували й молилися, щоб знати Божу волю. Вони дуже боялися засмутити Його. Я бачила, що сатана і його ангели прагнули приховати Божественне світло від народу Божого. Але доки ті, хто чекав, берегли світло і звертали свої погляди не на земне, а на Ісуса, сатана був безсилий позбавити їх цього дорогоцінного світла. Дарована з Небес вістка викликала в сатани та його ангелів лють; а ті, хто заявляли про свою любов до Ісуса, але знехтували Його Приходом, насміхалися над вірними віруючими. Проте ангел відзначав кожну образу, кожну зневагу, кожну наругу, прийняті вірними від своїх уявних братів. Дуже багато людей піднесли свої голоси в поклику: “Ось Молодий!” — та залишили своїх братів, які не любили з'явлення Ісуса і не бажали, щоб їм говорили про Його Другий прихід. Я бачила, що Ісус відвернув Своє обличчя від тих, хто відкидав і нехтував Його Приходом, а потім наказав Своїм ангелам вивести Свій народ із середовища нечистих, щоб їм не опоганитися. Тепер ті, хто підкорився вістці, були вільні та єдині. Святе, чудове світло сяяло на них. Вони відреклися від світу, усунувши свою прихильність до нього та пожертвувавши земними інтересами. Вони залишили свої земні скарби і з нетерпінням поглядали на небо, чекаючи побачити улюбленого Спасителя. Їхні обличчя світилися святою радістю, засвідчуючи про мир і відраду в серці. Ісус наказав Своїм ангелам піти й зміцнити їх, оскільки година їхнього випробування наближалася. Я бачила, що ці, хто очікував, ще не були випробувані належним чином. Вони не були вільні від помилок. Я бачила милосердя і доброту Бога, вияв лені в тому, що Він послав застереження мешканцям Землі та повторні вістки, аби привести їх до чинника часу, пробудивши до ретельного дослідження самих себе, щоб вони могли очиститися від помилок, переданих від язичників і папської системи. За допомогою цих вісток Бог приводив Свій народ туди, де міг діяти для них з більшою силою і вони мали змогу дотримуватися усіх Його Заповідей.ВБ58 130.3

    Див. 2Царів 2:11—25; Даниїла 8:14; Авакума 2:1—4; Матвія 25:6; Об'явлення 14:8; 18:1ВБ58 132.1

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents