Стикаючись із розбіжностями в Церкві

У Єрусалимі посланці з Антіохії зустрілися з братами з різних церков, зібраними на загальний Собор, та повідомили про своє успішне служіння серед язичників. Потім докладно розповіли про замішання, що виникло в Антіохійській церкві після приходу деяких навернених фарисеїв, котрі переконували навернених язичників обрізуватися й виконувати закон Мойсеїв. Цю проблему палко обговорювали на зібранні.CChUk 362.1

Святий Дух вважав за потрібне не накладати на навернених язичників вимог церемоніального закону, і думки апостолів щодо цього питання збігалися з бажанням Духа Божого. Яків, котрий головував на Соборі, виніс остаточне рішення: «Тому я вважаю, що не треба турбувати тих язичників, які навертаються до Бога”. Це поклало край дискусіям.CChUk 362.2

Очевидно, Яків був обраний для оголошення рішення Собору.CChUk 362.3

Водночас навернені язичники повинні були зректися звичаїв, несумісних із принципами християнства. Тому апостоли й пресвітери погодилися надіслати язичникам листа, у якому просили їх стримуватися від жертв ідолам, від блуду, задушенини і крові, дотримуватися заповідей та жити святим життям. Їх також запевнили в тому, що мужі, котрі вимагатимуть від них обрізання, не були уповноважені апостолами. (Дії апостолів. С. 190-195).CChUk 362.4

На Соборі, який вирішував цю справу, були присутні апостоли і вчителі, котрі відіграли важливу роль у заснуванні християнських церков серед євреїв та язичників, а також обрані посланці від різних громад. Там перебували пресвітери з Єрусалима, представники з Антіохії та найвпливовіших церков. На соборі панував дух розсудливості й гідності, притаманний Церкві, створеній за Божественною волею. Після зрілих роздумів усі побачили, що Сам Бог відповів на спірне питання, дарувавши язичникам Святого Духа, керівництву Котрого необхідно підкоритися.CChUk 362.5

Це питання не вирішувалося голосуванням християн, присутніх на Соборі. «Апостоли й пресвітери», впливові розважливі мужі підготували й оголосили постанову, котру потім ухвалили всі християнські церкви. Не всі, проте, були задоволені прийнятим рішенням; деякі честолюбні й самовпевнені брати не погодилися з ним. Ці люди відважилися діяти на власний розсуд. Вони багато нарікали й прискіпувалися, пропонували нові плани, намагаючись гальмувати роботу мужів, яким Бог доручив проповідувати євангельську вістку. З такими перешкодами Церква зіткнулася вже на початку, і вони будуть аж до кінця часу. (Дії апостолів. С. 196, 197). CChUk 363.1