Христос дає людям владу стати Божими дітьми

Дослідімо слова Христа, сказані вночі у верхній світлиці перед Його розп’яттям. Наближалася година Його випробувань, і Господь намагався потішити Своїх учнів, котрі мали зазнати важких випробувань і спокус. Учні все ще не розуміли слів Христа щодо Його взаємин з Богом. Чимало істин Його вчення залишалися для них незрозумілими. Вони ставили багато запитань, які виявляли їхнє незнання щодо ставлення Бога до них та їхніх теперішніх і вічних інтересів. Христос бажав, щоб вони мали більш ясне, чітке знання про Бога.CChUk 106.1

Коли в день П’ ятидесятниці Святий Дух був злитий на учнів, вони зрозуміли істини, які Христос викладав у притчах. Учення, що було для них таємницею, стало ясним. Розуміння, яке прийшло до них разом зі злиттям Духа, змусило їх засоромитися своїх химерних теорій. Їхні припущення і тлумачення здавалися безглуздям порівняно з отриманим пізнанням про небесне. Вони були проваджені Духом, і в їх-ньому колись потьмареному розумі засяяло світло.CChUk 106.2

Однак учні ще не отримали повного виконання обітниці Христа. Вони засвоїли лише те богопізнання, яке могли вмістити, але повне виконання обітниці про те, що Христос відкрито сповістить їм про Отця, ще тільки мало відбутися. Так відбувається і сьогодні. Наше пізнання Бога часткове й недосконале. Коли боротьба закінчиться й Людина Христос Ісус визнає перед Своїм Отцем вірних працівників, котрі зві-щають у світі гріха правдиве свідчення про Нього, тоді вони ясно зрозуміють усе, що тепер є для них таємницею.CChUk 106.3

Христос узяв із Собою до небесних осель Свою прослав-лену людську природу. Тим, які приймають Його, Він дає владу стати Божими дітьми, щоб урешті-решт Бог міг прийняти їх як Своїх і вони жили з Ним усю вічність. Якщо в цьому житті вони залишаться вірними Богові, то нарешті «побачать Його обличчя, а Його Ім’я на їхніх чолах” (Об’явл. 22:4). Чи може бути більше щастя на Небі, ніж бачити Бога? Що може бути радісніше для грішника, спасенного благодаттю Христа, ніж дивитися на лице Боже і знати Його як Отця?CChUk 106.4