“Примирись з братом своїм” (Матв.5:24)

Любов Божа — це не стан пасивності, а позитивна, діюча сила, живе джерело води, що служить для благословення інших. Коли любов Христа перебуває в нас, то ми не тільки не відчуватимемо ненависті до ближніх, але усіма силами будемо намагатися показати їм свою любов.НПЩЖ 47.1

Ісус сказав: “Коли ти принесеш дар свій до жертовника і згадаєш тут, що брат твій щось має проти тебе, — залиш дар твій перед жертовником, і піди примирись перше з братом твоїм, а тоді прийди і принеси дар твій”. Дари, які приносилися в жертву, свідчили про віру в те, що через Христа людина стає співучасником благодаті й любові Божої. Але якщо ми говоримо, що віримо у всепрощаючу любов Божу, а самі плекаємо дух ненависті, то це є звичайне лицемірство.НПЩЖ 47.2

Якщо ми робимо вигляд, що служимо Богові, і водночас ображаємо або чинимо несправедливо зі своїм братом, то показуємо цьому братові характер Божий у неправдивому світлі; щоб прийти до згоди з Богом, необхідно покаятись, зрозуміти, що це гріх. Можливо, цей брат завдав нам більшої образи, ніж ми йому, але це зовсім не применшує нашої відповідальності. Якщо, прийшовши до Бога, ми згадаємо, що хтось має що-небудь проти нас, ми повинні відкласти свої дари молитви і славослів'я, піти до брата, з яким посварилися, в покорі покаятися перед ним і попросити прощення.НПЩЖ 47.3

Якщо ми якимось чином завдали болю нашому братові, то повинні відшкодувати йому за вчинене зло. Якщо ми без будь-якого поганого наміру сказали неправду, представили його слова неправдиво або зашкодили його репутації, то ми повинні піти до тих осіб, з якими говорили про цього брата, і взяти назад усі образливі слова.НПЩЖ 47.4

Якщо б брати й сестри не розповідали про свої незгоди іншим людям, а чистосердечно, у дусі християнської любові вирішували це між собою, — якого зла можна було б уникнути! Скільки кукілю було б знищено в зародку, як тісно й сердечно послідовники Христа могли б об'єднатись у Його любові!НПЩЖ 47.5