Прямий доступ до Бога

Кожний крок віри і послуху наближає душу Світла світу. Яскраве проміння Сонця праведності освітлює рабів Божих, які у свою чергу повинні відбивати Його проміння. Подібно до того, як зірки свідчать про наявність на небі великого світила, сяйво якого вони відбивають, так і християни повинні свідчити власним життям про те, що на престолі Всесвіту здійснює правління Бог, характер Якого гідний слави і наслідування.GrHu 65.1

Через заслуги Христа маємо доступ до престолу безмежної Могутності. «Той же, Хто Сина Свого не по-жалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Римл. 8:32). Ісус сказав: «Коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Луки 11:13). «Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню». «Просіть, — і отримаєте, щоб повною була ваша радість» (Івана 14:14; 16:24) .GrHu 65.2

Кожний має перевагу жити так, щоб отримати схва-лення і благословення Божі. Наш Небесний Отець не бажає, щоб ми постійно залишалися в темряві, під тягарем осудження. Справжня покора виявляється не в тому, щоб ходити з похиленою головою, поринувши в роздуми про самого себе. Ми можемо прийти до Ісуса, очиститися і стати перед Законом без сорому й докорів сумління.GrHu 65.3

Через Ісуса пропащі сини Адама стають «синами Божими». «Не соромиться Він звати братами їх» (Євр. 2:11) . Життя християнина — це життя віри, перемоги і радості в Господі. «Радість у Господі — це ваша сила!» (Неем. 8:10). «Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Сол. 5:16-18) .GrHu 65.4

Такими є плоди біблійного навернення й освячення; але ці плоди можна так рідко побачити тільки тому, що християнський світ байдуже ставиться до великих принципів праведності, викладених у Божому Законі. Ось чому сьогодні майже непомітною є глибока, постійна робота Духа Божого, якою відзначалися пробудження.GrHu 65.5

Ми змінюємося через споглядання. І коли священні постанови, в яких Бог відкрив людям їх досконалість і святість Свого характеру, зневажаються ними, а їхній розум звернений до людських вчень і теорій, то чи варто дивуватися, що в церкві спостерігається занепад живого благочестя? Тільки тоді, коли Закон Божий посяде належне йому місце, у народі Божому може відбутися відродження первісної віри і побожності.GrHu 66.1