Правдива субота дотримувалася завжди
Від того дня і до сьогодні дотримувалася субота. Хоч «людині гріха» вдалося потоптати ногами святий день Божий, однак навіть під час її панування в потаємних місцях переховувалися вірні душі, які вшановували суботу. З часів Реформації в кожному поколінні були люди, які виконували Четверту Заповідь.GrHu 76.3
Ці істини, у поєднанні з «вічним Євангелієм» будуть від-мінною рисою Церкви Христа на час Його Приходу — «що додержують заповіді Божі та Ісусову віру» (Об'явл. 14:12).GrHu 76.4
Ті, хто прийняв світло про святиню і незмінність Закону Божого, сповнилися радістю й подивом, коли побачили гармонійну красу істини. У них з'явилося щире бажання, щоб це світло стало відомим усім християнам. Але істини, які протиставляли їх світові, не викликали захоплення у багатьох, котрі називали себе послідовниками Христа.GrHu 76.5
Коли були викладені біблійні вимоги щодо суботи, багато людей міркували на підставі світських поглядів: « Ми завжди святкували неділю, її святкували наші батьки, і багато добрих, побожних мужів спокійно померли, вшановуючи цей день. Дотримування цієї нової суботи протиставить нас світові, і ми втратимо свій вплив на людей. Чого може сподіватися невелика купка віруючих, які дотримуються сьомого дня, коли весь світ святкує неділю? » Саме так міркували й папісти за часів Лютера, запевняючи, що правдиві християни помирали в католицькій вірі, а тому цієї релігії цілком достатньо для спасіння. Такі міркування є справжньою перешкодою для будь-якого прогресу віри і практичного життя.GrHu 76.6
Чимало людей переконували, що святкування недільного дня було загальноприйнятим звичаєм у церкві протягом багатьох століть. Цьому установленню по праву належить наша пошана, бо воно запроваджене не людьми і не спи-рається на людські традиції; його встановив «Стародавній днями», звелівши дотримувати у Своєму вічному Слові.GrHu 77.1
Чимало людей, не маючи жодних доказів з Біблії, настирливо стверджували: «Чому ж наші великі мужі не приймають суботи? Мало хто вірить так, як ви. Не може бути, щоб ви були праві, а всі вчені мужі світу помилялися».GrHu 77.2
Для заперечення подібних аргументів достатньо було тільки послатися на вчення Писання та на історію взаємо-відносин Бога з Його народом у всі віки. Бог рідко обирає вчених і високопоставлених мужів, тому що вони більше покладаються на свої переконання, теорії та богословські системи та не відчувають потреби вчитися в Бога. Часом люди, що не мають формальної освіти, покликані пропо-відувати істину — не тому, що мало вчені, а тому, що не настільки самовпевнені, щоб нехтувати наукою Божою. Вони навчаються в школі Христа, і своєю покорою та послухом досягають величі.GrHu 77.3