Особистий дружній дотик

Необхідно особисто зблизитися з людьми. Якби менше часу приділялося проповідуванню, а більше — особистому служінню, можна було б бачити кращі результати (Служіння зцілення, c. [143]).ХС 161.1

Господь бажає, щоб Його слово благодаті було донесене до кожної душі. Значною мірою це має бути здійснене особистою працею. Таким був метод Христа (Наочні уроки Христа, c. [229]).ХС 161.2

Найбільш успішними у придбанні душ були ті чоловіки й жінки, котрі не пишалися своїми здібностями, а в покорі та вірі намагалися допомогти оточуючим їх людям. Саме так чинив Ісус. Він зближався з тими, чиїх сердець бажав досягти (Служителі Євангелія, c. [194]).ХС 161.3

Подібно до Христа ми повинні зі співчуттям підходити до людей індивідуально, прагнучи пробудити в них інтерес до великих істин вічного життя. Їхні серця можуть бути твердими, як утоптана дорога, і зусилля навернути їх до Христа можуть здаватися даремними, але там, де логіка зазнає поразки і аргументи безсилі, любов Христа, виявлена в особистому служінні, може пом'якшити кам'яне серце і насіння істини зможе закоренитися (Наочні уроки Христа, c. [57]).ХС 161.4

Досягайте сердець оточуючих своєю особистою працею. Знайомтеся з ними. Проповідь не виконає роботи, яку необхідно звершити. Ангели Божі супроводжують вас до осель тих, кого ви відвідуєте. Ця робота не може бути виконана за довіреністю. Позичені або дані гроші не звершать її. Проповіді не виконають її. Відвідуючи людей, розмовляючи та молячись з ними, співчуваючи їм, ви придбаєте серця. Це найбільша місіонерська робота, котру ви можете звершити. Щоб виконати її, вам потрібна рішуча, наполеглива віра, невтомне терпіння та глибока любов до душ (Свідчення для Церкви, т. 9, c. [41]).ХС 162.1

З покликання Івана, Андрія, Симона, Пилипа та Натанаїла почалося заснування християнської Церкви. Іван спрямував двох своїх учнів до Христа. Тоді один із них, Андрій, знайшов свого брата й покликав його також до Спасителя. Покликаний Пилип вирушив на пошуки Натанаїла. Ці приклади повинні навчити нас, яке важливе значення має особиста робота, безпосередні заклики, звернені до наших родичів, друзів і сусідів. Деякі люди стверджують, що вони все життя знають Христа, однак ніколи не докладали особистих зусиль, щоб привести хоча б одну душу до Спасителя. Вони полишають усю роботу на служителя. Він може повністю відповідати своєму покликанню, але він не може зробити того, що Бог доручив членам церкви.ХС 162.2

Багато людей потребують служіння люблячих християнських сердець. Чимало загинуло з тих, хто міг би бути спасенним, якби їхні сусіди, звичайні чоловіки й жінки, докладали власних зусиль для їхнього спасіння. Скільки людей чекають, щоб до них звернулися особисто! Серед членів наших сімей, серед сусідів, мешканців міста, де ми живемо, є праця для нас як місіонерів Христа. І якщо ми християни, така праця буде для нас насолодою. Щойно душа навертається, у неї виникне бажання сповістити іншим, якого дорогого Друга вона знайшла в Ісусі. Істина, що спасає й освячує, не може бути зачинена в її серці (Христос — надія світу, c. [141]).ХС 162.3

Одним із найуспішніших методів, з допомогою котрих може передаватися світло, є індивідуальна особиста праця. У родинному колі, біля коминка ваших сусідів, біля ліжка хворого ви можете в тиші читати Священне Писання та говорити слово про Ісуса та істину. Таким чином ви можете сіяти дорогоцінне насіння, котре проросте й принесе плід (Свідчення для Церкви, т. 6, c. [428, 429]).ХС 163.1

Сіль необхідно змішати з речовиною, до котрої її додають, щоб зберігати, вона повинна проникнути вглиб. Так само через особистий контакт і спілкування спасенна сила Євангелія досягає людських сердець. Вони спасаються не в масі, а індивідуально. Особистий вплив — це сила. Ми повинні наблизитися до тих, кому бажаємо принести користь (Небесні принципи щасливого життя, c. [36]).ХС 163.2

У кожній душі Ісус бачив людину, яка повинна отримати запрошення до Його Царства. Перебуваючи серед людей як Той, Хто бажає їм добра, Він прокладав шлях до людських сердець. Христос шукав їх на вулицях, у домівках, човнах, синагогах, на березі озера і на весільному бенкеті. Він зустрічав їх у їхніх повсякденних заняттях і виявляв інтерес до їхніх земних справ. Він ніс Своє вчення в їхні житла, поширюючи на родини вплив Своєї Божественної присутності. Його глибоке особисте співчуття допомагало здобувати серця (Христос — надія світу, c. [151]).ХС 163.3

Лише метод Христа принесе справжній успіх у проголошенні людям Євангелія. Спаситель ходив серед людей як Той, Хто бажав їм добра. Він виявляв до них співчуття, служив їхнім потребам, завойовував їхнє довір'я. А тоді Він говорив їм: “Ідіть за Мною” (Служіння зцілення, c. [143]).ХС 164.1

Ми повинні чинити так, як Христос. Де б Він не перебував — у синагозі, у дорозі, у човні, трохи відштовхнутому від берега, на гостині у фарисея чи за столом митника, — завжди говорив з людьми про те, що стосувалося більш піднесеного життя. Явища природи, події щоденного життя Він пов'язував зі словами Істини. Серця Його слухачів линули до Нього, бо Він зціляв їхніх хворих, потішав засмучених, брав на руки та благословляв їхніх дітей. Коли Він відкривав уста й починав говорити, їхня увага була прикута до Нього і кожне Його слово було для когось запахом життя — на життя.ХС 164.2

Це приклад для нас. Де б не перебували, ми повинні шукати можливості розповісти іншим про Спасителя. Якщо будемо наслідувати Христа в доброчинності, серця людей відкриються для нас, як відкривалися для Нього. Не різко, а з тактовністю, породженою Божественною любов'ю, ми можемо говорити їм про Того, Хто “визначніший від десяти тисяч інших” і Хто “увесь — пожадання”. Це найблагородніша робота, в якій ми можемо застосувати дар мови. Він даний нам, щоб ми могли представити Христа як Спасителя, Котрий прощає гріхи (Наочні уроки Христа, c. [338, 339]).ХС 164.3

Його присутність приносила чистішу атмосферу в дім, а Його життя було неначе розчиною, котра діяла в суспільстві. Невинний і непорочний, Він ходив серед недбалих, брутальних, нелюб'язних; серед нечесних митників, легковажних гультяїв, нечестивих самарян, язичеських воїнів, неотесаних селян, серед строкатої юрби. Він промовляв слово співчуття тут і слово там, коли бачив втомлених людей, змушених нести важкі життєві тягарі. Він поділяв з ними їхні тягарі, повторюючи їм уроки, котрих навчився від природи, — уроки любові й доброти Божої.ХС 165.1

Він навчав кожного дивитися на себе як на того, хто наділений дорогоцінними талантами, котрі при їх правильному використанні забезпечать для нього вічні багатства. Він видаляв усяку марноту з життя і Своїм власним прикладом навчав, що кожний момент часу сповнений вічними наслідками, що його потрібно берегти, як скарб, і використовувати для святих цілей. Він не обминув жодну людину як недостойну, натомість намагався прикласти цілющий бальзам до кожної душі. В якому б товаристві Ісус не перебував, Його уроки завжди були відповідними до часу та обставин. Він прагнув надихнути надією найбільш загрубілих та безперспективних, даючи їм упевненість у тому, що вони можуть стати непорочними й невинними, досягаючи такого характеру, який свідчитиме, що вони діти Божі. Він часто зустрічав людей, поневолених сатаною, неспроможних звільнитися з його пут. До таких — розчарованих, хворих, спокушуваних і грішних — Ісус промовляв слова найніжнішого співчуття, слова, які вони могли зрозуміти і в яких мали потребу. Зустрічав Він і таких, які вели рукопашний бій із ворогом людських душ. Цих людей Він заохочував виявляти стійкість, запевняючи їх, що вони переможуть, адже ангели Божі на їхній стороні й бажають дарувати їм перемогу (Христос — надія світу, c. [91]).ХС 165.2