Практикуючи самозречення і стриманість

О, якби я могла зробити так, щоб усі зрозуміли свій обов'язок перед Богом зберігати розум і тіло в найкращому стані для здійснення досконалого служіння своєму Творцеві! Нехай дружина-християнка контролює свої слова й поведінку, щоб не збуджувати тваринних пристрастей у чоловіка. Чимало людей має небагато сил, щоб витрачати їх ще й у цьому плані. Від юних років вони послаблювали свій розум та виснажували здоров'я, задовольняючи тваринні пристрасті. Девізом їхнього подружнього життя мають стати самозречення і стриманість.ПДЦ 192.1

Ми маємо перед Богом урочисте зобов'язання зберігати свій дух чистим, а тіло — здоровим, аби приносити людям користь і досконало служити Богові. Апостол застерігає нас такими словами: “Хай же гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб не підкорятися його пожаданням”. В іншому місці він переконує, запевняючи: “Кожний, хто змагається, стримується від усього”. Апостол закликає всіх, хто називає себе християнином, віддати свої тіла “як живу, святу, приємну Богові жертву”. Він каже: “Я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним”.ПДЦ 192.2

Неможливо назвати чистим кохання, яке спонукує чоловіка використовувати свою дружину для задоволення похоті. Тваринні пристрасті вимагають, щоб їм потурали. Як мало чоловіків виявляє свою любов так, як про це писав апостол: “Як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї [не для того, щоб опоганити її] , щоб її освятити… щоб вона була свята й непорочна”. Саме таку любов у подружніх стосунках Бог визнає святою. Любов — чистий і святий принцип, а похітлива пристрасть не визнає обмежень і не бажає прислухатися до повелінь розуму. У своєму засліпленні вона не думає про наслідки та не замислюється над зв'язком між причиною і наслідком.ПДЦ 192.3