Умови відповіді на молитву

Однак, тільки живучи в послуху Його Слову, ми можемо сподіватися виконання Його обітниць. Псалмист говорить: “Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене” (Псал. 66:18). Його обітниці не виконаються для нас, якщо наш послух Йому лише частковий, не від усього серця.ПДЦ 451.2

У Слові Божому ми маємо настанову стосовно особливої молитви за одужання хворих. Виголошення такої молитви — найсерйозніша справа, за яку не можна братися, ретельно не обміркувавши її. У багатьох фактах молитви за зцілення хворого те, що називають вірою, є не чим іншим, як самовпевненістю.ПДЦ 451.3

Багато людей стягає на себе хвороби через потурання власним звичкам. Вони не живуть згідно із законами природи або принципами строгої непорочності. Інші у своїх звичках щодо їжі, пиття, одягу і праці ігнорують закони здоров'я. Часто певний вид пороку стає причиною слабкості розуму й тіла. Якби ці особи отримали благословенне здоров'я, багато хто з них продовжував би колишній спосіб життя, бездумно порушуючи фізичні й духовні Божі закони. Вони дійшли б висновку: якщо Бог зціляє у відповідь на молитву, отже, можна вільно продовжувати нездоровий спосіб життя, потурати своєму спотвореному апетитові без жодних обмежень. Якби Бог звершив чудо, повернувши цим особам здоров'я, цим самим Він підтримав би гріх.ПДЦ 451.4

Даремною працею буде навчати людей дивитися на Бога як на Цілителя їхніх немочей, не навчивши їх також залишити нездоровий спосіб життя. Щоб у відповідь на молитву вони отримати Його благословення, їм потрібно перестати чинити зло й навчитися робити добро, їхнє оточення має бути здоровим, їхні звички — правильними, їм потрібно жити в гармонії із законом Божим — як природним, так і духовним.ПДЦ 452.1

Якщо певні особи прагнуть молитви за відновлення їхнього здоров'я, їм необхідно пояснити, що порушення Божого Закону — чи фізичного, чи духовного — є гріхом і для отримання Його благословення гріх необхідно визнати й залишити.ПДЦ 452.2

Писання велить: “Визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоб зцілитися” (Якова 5:16). Людині, яка просить про молитву, необхідно сказати: “Ми не можемо читати серце або знати таємниці твого життя. Вони відомі тільки тобі й Богові. Якщо ти каєшся у своїх гріхах, то твій обов'язок — визнати їх”. Гріхи приватного характеру мають бути визнані перед Христом — єдиним Посередником між Богом і людиною, адже “коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа — Праведника” (1 Івана 2:1). Усякий гріх завдає образи Богові, тому його необхідно визнати перед Отцем через Христа. Кожний відкритий гріх необхідно так само відкрито визнати. Кривда, заподіяна ближньому, має бути виправлена стосовно скривдженого. Якщо хтось із тих, котрі прагнуть повернути здоров'я, завинили в лихослів'ї, посіяли незгоду в сім'ї, серед сусідів або в церкві, спричинивши цим відчуженість і розбрат, якщо якоюсь своєю неправильною дією вони ввели інших у гріх, ці провини мають бути визнані перед Богом і скривдженими. “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності” (1 Івана 1:9).ПДЦ 452.3

Коли несправедливі вчинки виправлені, ми можемо спокійно, з вірою представити потреби хворого Господеві, діючи за велінням Його Духа. Він знає кожного на ім'я та піклується про кожного так, ніби той — єдиний на Землі, за кого Він віддав Свого улюбленого Сина. Любов Божа велика й незмінна, тому хворих потрібно спонукувати довіритися Йому й не журитися. Хвилювання за себе призводить до слабкості й хвороби. Якщо хворі вийдуть зі стану пригніченості й туги, їхній шанс на одужання зросте, бо “око Господнє на тих… хто надію на милість Його покладає” (Псал. 33:18).ПДЦ 453.1

Молячись за хворого, потрібно пам'ятати: ми “не знаємо, за що і як маємо молитися” (Римл. 8:26). Ми не знаємо, чи бажані благословення слугуватимуть на добро, чи ні. Тому в наших молитвах має бути місце для такої думки: “Господи, Ти знаєш кожну таємницю душі. Ти знаєш цих людей. Ісус, їхній Заступник, віддав Своє життя за них. Його любов до них перевершує нашу любов, на яку ми тільки здатні. Тому, якщо це слугуватиме для Твоєї слави та добра хворих, ми просимо в Ім'я Ісуса про повернення їхнього здоров'я. Якщо ж на їхнє одужання немає Твоєї волі, ми просимо, щоб Твоя благодать потішала, а Твоя присутність підтримувала їх у їхніх стражданнях”.ПДЦ 453.2

Бог знає кінець від початку. Він знає серця всіх людей. Господь читає кожну таємницю душі. Він знає, чи витримають люди, за котрих виголошується молитва, випробування, які випадуть на їхню долю в разі, якщо вони залишаться живими. Господь знає, буде їхнє життя благословенням чи прокляттям для них самих і для світу. Це одна причина, чому ми, підносячи ревні прохання, повинні казати: “Однак не моя хай буде воля, але Твоя!” (Луки 22:42). Ісус додав ці слова покори перед мудрістю та волею Бога, коли благав у Гетсиманському саду: “Отче Мій, якщо можливо, хай Мене обмине ця чаша” (Матв. 26:39). І якщо вони були доречними для Нього. Сина Божого, то наскільки більше вони личать устам слабких грішних смертних істот.ПДЦ 453.3

Найкраще доручити свої бажання нашому премудрому Небесному Отцеві, а відтак з повною довірою покладатися в усьому на Нього. Ми знаємо, що Бог чує нас, коли просимо згідно з Його волею. Проте буде помилкою наполягати на виконанні наших прохань, не впокоривши свого духу; наші молитви повинні носити форму не наказу, а заступництва.ПДЦ 454.1

Є випадки, коли Бог діє рішуче, повертаючи здоров'я Своєю Божественною силою. Однак не всі хворі зціляються. Багато хто іде на спочинок в Ісусі. Іванові на острові Патмос було дане повеління написати: “Блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть услід за ними” (Об'явл. 14:13). Із цього бачимо: якщо люди не одержують зцілення, це не дає приводу вважати, що їм бракує віри.ПДЦ 454.2

Ми всі бажаємо негайних прямих відповідей на свої молитви і спокушувані розчаруватися, коли відповідь затримується або приходить у неочікуваній формі. Але Бог надто мудрий і добрий, щоб завжди відповідати на наші молитви саме тоді й саме так, як ми цього бажаємо. Він зробить для нас більше і краще, ніж виконання всіх наших бажань. Оскільки ми можемо довіряти Його мудрості й любові, то не повинні просити Його поступитися нашій волі, натомість маємо намагатися зрозуміти Його намір та здійснити його. Наші бажання й інтереси повинні розчинитися в Його волі. Досвіди, які випробовують віру, слугують для нашого добра. Вони показують, чи наша віра правдива й щира, заснована тільки на Слові Божому, чи вона залежить від обставин і є хиткою й мінливою. Віра зміцнюється, якщо її виявляють у практичному житті. Ми повинні дати можливість терпінню виконувати свою досконалу роботу, пам'ятаючи, що Святе Письмо містить дорогоцінні обітниці для тих, які покладаються на Господа.ПДЦ 454.3

Не всі розуміють ці принципи. Багато тих, які прагнуть цілющої милості Господньої, вважають, що повинні отримати пряму негайну відповідь на свої молитви, інакше їхня віра недосконала. Тому ослаблені хворобою люди потребують мудрих порад, щоб поводитися розсудливо. Вони не повинні ігнорувати свого обов'язку щодо друзів, які можуть пережити їх, або нехтувати використанням природних засобів для відновлення здоров'я.ПДЦ 454.4

Часто тут криється небезпека припуститися помилки. Віруючи у власне зцілення через молитву, деякі бояться зробити щось таке, що могло б видатися ознакою недостатньої віри. Проте вони не повинні нехтувати упорядкуванням своїх справ так, як їм хотілося б це зробити на випадок, якщо смерть забере їх. Вони також не повинні боятися сказати слова підбадьорення й поради, котрі хотіли б сказати своїм улюбленим у час прощання.ПДЦ 455.1

Особи, котрі прагнуть зцілитися молитвою, не повинні нехтувати використанням доступних лікувальних засобів. Застосування засобів, даних Богом для того, щоб угамувати болі й допомогти природі в її роботі відновлення здоров'я, не є запереченням віри. Співпраця з Богом, створення для себе найсприятливіших для одужання умов — це не заперечення віри. Бог наділив нас здатністю пізнавати закони життя. Це знання доступне для нас, щоб ми могли застосовувати його. Ми повинні використати всі засоби для відновлення здоров'я, зробити все, що може принести нам користь, діючи в згоді із законами природи. Помолившись за одужання хворого, можемо працювати ще з більшою енергією, дякуючи Богові за привілей співпрацювати з Ним і прохаючи Його благословень на дані Ним же засоби.ПДЦ 455.2

Слово Боже схвалює використання лікувальних засобів. Єзекія, цар Ізраїлю, був хворий, і пророк Божий сповістив йому, що він помре. Цар звернувся до Господа, Господь почув Свого слугу й послав йому звістку, що до його життя буде додано п'ятнадцять років. Єдине слово Бога могло би принести Єзекії миттєве зцілення, однак були дані спеціальні вказівки: “Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, — і видужає!” (Ісаї 38:21).ПДЦ 455.3

Після того як ми піднесли молитви за одужання хворого, яким би не був кінець хвороби, не втрачаймо віри в Бога. Якщо нас спіткає тяжка втрата, приймемо гірку чашу, пам'ятаючи, що до наших уст її піднесла рука Отця. Але якщо здоров'я повернеться, не слід забувати, що на того, хто отримав милість зцілення, покладається новий обов'язок щодо Творця. Коли десять прокажених очистилися, тільки один повернувся, щоб знайти Ісуса та віддати Йому славу. Нехай ніхто з нас не буде подібний до дев'ятьох необачних, серця котрих не були зворушені милістю Божою. “Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого нема зміни, ні тіні переміни” (Якова 1:17).ПДЦ 455.4

(Служіння зцілення, c. [225-233]).ПДЦ 456.1