64. Безкорисливе служіння

Люди, котрі, наскільки можливо, роблять добро іншим, показуючи на ділі, що не байдужі до них, не тільки полегшують негаразди людського життя, допомагаючи нести їхні тягарі, а й роблять значний внесок у власне душевне й тілесне здоров'я. Творити добро. Ця справа приносить користь як одержувачу, так і доброчинцеві. Забуваючи про власне “я” та виявляючи турботу про інших, ви здобуваєте перемогу над власними слабкостями. Задоволення, отримане вами від доброчинності, значно сприятиме відновленню позитивного мислення.ВМ 155.4

Почуття задоволення від вчиненого добра оживляє розум, бадьорить усе тіло. Обличчя доброчинних людей світяться радістю, свідкуючи про високу моральну культуру, у той час як обличчя егоїстів та скнар засмучені, похмурі й понурі, їхні обличчя свідчать про їхні моральні вади. Егоїзм і самолюбство накладають свою печать на зовнішності особи.ВМ 156.1

Людина, керована духом справжньої, безкорисливої доброчинності, є учасником Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі. А самолюбні й скупі плекали свій егоїзм, доки він цілковито не позбавив їх чуйності до людей, так що їхні обличчя швидше носять подобу падшого ворога, ніж образ чистоти і святості (Свідчення для Церкви, т. 2, c. [534]).ВМ 156.2