102. Особиста відповідальність

Наш Небесний Отець вимагає не більше і не менше від даної нам спроможності працювати. Він не накладає на Своїх слуг жодних тягарів, яких вони неспроможні нести. “Бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми — порох” (Псал. 103:14). Усе, чого Господь чекає від нас. ми можемо виконати за допомогою Божественної благодаті.ВМ 232.1

“У кожного, кому дано багато, будуть і багато вимагати від нього” (Луки 12:48). Ми понесемо особисту відповідальність за те? що зробили на йоту менше, ніж могли зробити. Господь точно вимірює кожну нашу можливість для служіння. Невикористані здібності враховуються так само, як і ті, що принесли користь. Бог вважає нас відповідальними за все, ким ми могли б стати через правильне використання наших талантів. Ми будемо суджені згідно з тим, що мали зробити, але не зробили, бо не використали наших сил для прославлення Бога. Навіть якщо не втратимо своєї душі, ми усвідомимо у вічності результати наших невикористаних талантів. Усі знання, усе вміння, які ми могли здобути, але не здобули, спричинять вічні втрати.ВМ 232.2

Якщо ж ми цілковито віддаємо себе Богові і в нашій праці слухаємося Його вказівок, Він бере на Себе відповідальність за її виконання. Нам не слід губитися в здогадах щодо успіху наших щирих зусиль. Ані на мить ми не повинні навіть думати про невдачу. Нам необхідно співпрацювати з Тим, Хто не зазнав жодної поразки.ВМ 232.3

Не потрібно говорити про власні слабкості і неспроможність Це — відкрите недовір'я до Бога та відкинення Його Слова. Нарікаючи на наші тягарі або відмовляючись від покладеної на нас відповідальності, ми, по суті, заявляємо, що Він — жорстокий господар, котрий вимагає від нас те, для виконання чого не дав сили (Наочні уроки Христа, c. [362, 363]).ВМ 232.4