157. Приклад Ісака

Жодна богобоязлива людина не може уникнути небезпеки, з'єднуючи своє життя з небогобоязливою. “Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?” (Амоса 3:3). Щастя й благополуччя шлюбу залежать від єдності обох сторін, але між віруючим і невіруючим існує велика різниця в смаках, нахилах, цілях. Вони служать різним панам, між котрими не може бути згоди. Якими б чистими й правильними не були принципи одного з подружжя, вплив невіруючого супутника життя матиме тенденцію віддаляти його від Бога.ВМ 350.2

На людину, котра одружилася ще ненаверненою, після навернення покладається значно більша відповідальність за збереження подружньої вірності, якою б великою не була різниця в релігійних поглядах подружжя. Однак Божі вимоги мають перевищувати всі земні зв'язки, навіть якщо в результаті виникнуть випробування й переслідування. Якщо така вірність виявляється в дусі любові й лагідності, вона може сприяти наверненню невіруючого до Бога. Але шлюб християн із невіруючими Біблія забороняє. Господь звелів: “Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо” (2 Кор. 6:14).ВМ 350.3

Ісак був високо вшанований Богом, ставши спадкоємцем обітниць, які несли благословення світові; і хоч йому було сорок років, він підкорився думці батька, котрий доручив своєму досвідченому богобоязливому слузі вибрати дружину для сина. Результат цього шлюбу, як свідчить Писання, — зворушлива, прекрасна картина сімейного щастя. “І впровадив її Ісак до намета Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї” (Бут. 24:67).ВМ 350.4

Який контраст між поведінкою Ісака та поведінкою молодих людей нашого часу, навіть так званих християн! Дуже часто молоді люди вважають, що у виборі об'єкта своїх почуттів вони можуть радитися лише самі із собою, що це справа, яку жодним чином не можуть контролювати ані Бог, ані батьки. Ще задовго до того, як юнаки й дівчата досягають зрілого віку, вони вважають себе компетентними зробити вибір самостійно, без допомоги батьків. Кількох років подружнього життя, як правило, достатньо для усвідомлення своєї помилки, але здебільшого буває надто пізно, щоб запобігти згубним наслідкам. Адже через той самий брак мудрості й самовладання, який підштовхнув зробити поспішний вибір, зло посилюється, доки нарешті шлюб не перетвориться на гірке ярмо. Багато людей через це стають нещасними в цьому житті та втрачають надію на життя прийдешнє.ВМ 351.1

Якщо й існує якесь питання, котре необхідно уважно розглянути, запитавши поради старших і досвідченіших людей, — то це питання шлюбу. Перед тим як буде зроблено крок для єднання двох людей на все життя, потрібно, як ніколи раніше, обрати Біблію за свого порадника та в молитві просити Божественного керівництва.ВМ 351.2

Батьки ніколи не повинні випускати з уваги власну відповідальність за майбутнє щастя своїх дітей. Шанобливе ставлення Ісака до батьківської думки було результатом виховання, що навчило його любити життя послуху. Вимагаючи від своїх дітей поваги до батьківського авторитету, Авраам власним щоденним життям свідчив, що цей авторитет не був егоїстичною або деспотичною владою, натомість ґрунтувався на любові, яка дбає про добробут і щастя дітей.ВМ 351.3

Батьки і матері мають усвідомлювати покладений на них обов'язок бути порадниками для молоді в їхніх почуттях, щоб вони дарували їх тим, котрі стануть для них відповідними супутниками життя. Вони повинні вважати своїм обов'язком через навчання й особистий приклад за допомогою Божої благодаті так формувати характер дітей з раннього віку, щоб вони були чистими й благородними, щоб їх приваблювало лише добре й правдиве. Подібне приваблює подібне; подібне цінує подібне. Насаджуйте замолоду в душах дітей любов до істини, чистоти й доброти, і молодь шукатиме товариства тих, хто має подібні риси…ВМ 352.1

Справжня любов — це високий святий принцип, який не має нічого спільного з тією любов'ю, що виникає під впливом пориву, а потім під час суворих випробувань відразу ж згасає. Саме завдяки вірності обов'язку в батьківському домі молодь має готуватися до створення власного сімейного вогнища. Нехай тут вони виявляють самозречення, доброту, люб'язність, християнське співчуття. Тоді тепло любові зберігатиметься в серці і хлопець, котрий виходить з такої сім'ї, щоб стати на чолі власної, знатиме, як ощасливити дівчину, котру обрав подругою життя. Тоді шлюб замість того, щоб бути кінцем любові, буде її початком (Патріархи і пророки, c. [174-176]).ВМ 352.2