Розділ 55. Моральні норми

Сатана намагається спотворити Божу постанову — шлюб. Ще до потопу сатана навмисно намагався спотворити поняття про шлюб, применшити роль шлюбних зв'язків і святість цих найближчих стосунків, бо, на його думку, це було одним з найефективніших засобів, за допомогою якого він міг би спотворити Божу подобу в людині та відкрити двері стражданням і порокам^{1Патріархи і пророки, c. [338]}.ХР 263.1

Сатана добре знає, з чим йому доводиться мати справу, коли йдеться про людське серце. Він знає це, тому що впродовж тисячоліть з диявольською наполегливістю виявляв найбільш слабкі та вразливі місця в характері кожної людини. У кожному поколінні він працював над тим, щоб призвести до падіння найсильніших мужів, князів Ізраїлю, використовуючи спокуси, що мали великий успіх при Ваал-Фегорі. Час є свідком того, скільки людських характерів перетворились на уламки, розбившись об скелі потурання чуттєвим насолодам^{2Там же, с. [457]}.ХР 263.2

Трагедія в Ізраїлі. Злочином, який стягнув суди Божі на Ізраїль, була розпуста. Готовність жінок занапастити свої душі характерна не лише для періоду Ваал-Фегору. Незважаючи на покарання Ізраїлю за гріхи, цей злочин повторювався багато разів. Сатана докладав усіх зусиль, аби призвести Ізраїль до остаточної загибелі^{3Рев'ю енд Геральд, 17 травня 1887 р.}.ХР 263.3

Розпуста євреїв призвела до того, чого не могли зробити всі війни з язичниками й чарівництво Валаама — вона розлучила їх з Богом. Вони втратили Його захист і охорону. Бог став їхнім ворогом. Багато князів і настільки велика кількість народу були винними в розпусті, що це стало національним гріхом; Бог розгнівався на все ізраїльське суспільство^{4Там же}.ХР 263.4

Історія має повторитися. З наближенням кінця історії землі сатана діятиме з великою силою, використовуючи ті самі методи й спокуси, котрими він спокушав стародавній Ізраїль перед його входом до обітованого краю. Він ставитиме пастки для тих, котрі стверджують, що виконують Заповіді Божі й знаходяться майже на кордоні небесного Ханаану. Сатана докладатиме усіх зусиль, щоб занапастити душі, завдаючи ударів Божому народові в найуразливіші місця. Тих, котрі не підкорили низькі пристрасті вищим силам свого єства, всі помисли котрих спрямовані на те, щоб задовольняти тілесні пристрасті, сатана має намір знищити спокусами — опоганити їхні душі розпустою. Своєю мішенню він обирає не малозначні, непомітні постаті, а розставляє пастки за допомогою тих, кого може зробити своїми агентами, щоб зводити і спокушувати людей чинити те, що Божий Закон засуджує. На християн, котрі займають відповідальне становище, навчають вимог Закону Божого, вуста яких сповнені доказів на підтримку Його Закону, проти котрого так повстає сатана, — саме на них він спрямовує свої пекельні сили і засоби, перемагаючи їх. Використовуючи слабкі місця їхнього характеру, спокусник знає, що той, хто згрішить у чомусь одному, стає винним у всьому.ХР 263.5

Таким чином диявол здобуває повну владу над усім єством людини. Дух, душа, тіло і сумління зазнають руйнівної дії. Якщо Божий слуга був вісником правди і мав велике світло, або якщо Господь використовував його як Свого особливого працівника у справі поширення істини, яке ж це велике торжество для сатани! Як він радіє! І як знеславлюється Бог!^{5Там же}ХР 264.1

Аморальність набула нині значного поширення. Мені була показана страшна картина — становище, в якому перебуває світ. Усюди панує аморальність. Розпуста — особливий гріх цього віку. Ще ніколи порок не підіймав так зухвало свою потворну голову, як сьогодні. Люди немов заціпеніли, а ті, що люблять цнотливість й правдиву доброчесність, ледве не впадають у відчай, коли бачать зухвалість, силу та розмах гріха. Пануюче беззаконня знаходить місце не лише серед невіруючих і глузіїв. О, якби це було так! Насправді справа стоїть інакше. Багато чоловіків і жінок, що визнають релігію Христа, винуваті у цьому. Навіть деякі з тих, які запевняють, що очікують Його приходу, не більше підготовлені до цієї події, ніж сам сатана. Вони не очищають себе від усякої скверни. Вони так довго були рабами своєї похоті, що нечисті думки й хтиві помисли стали для них природним явищем. Зайняти їхні думки тим, що є чисте і святе, неможливо, як неможливо повернути назад течію Ніагари, примусивши її води підійматися вгору... Кожний християнин повинен навчитися приборкувати свої пристрасті, керуючись біблійним принципом. Хто не чинить так, той не гідний називатися християнином^{6Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [346-347]}.ХР 264.2

У світі панує любовний сентименталізм. Одружені чоловіки отримують знаки уваги від заміжніх і незаміжніх жінок. Скидається на те, що й жінки опиняються в полоні цих чар, втрачаючи здоровий глузд, духовну проникливість і розсудливість. Вони роблять те, що засуджує Боже Слово і що засуджується свідоцтвом Духа Божого. Всупереч ясним застереженням і докорам, вони продовжують іти дорогою, якою вже пройшло чимало людей. Здається, що вони беруть участь в якійсь безглуздій грі. Сатана веде їх до загибелі, примушуючи наражати справу Божу на небезпеку; такі особистості знову й знову розпинають Сина Божого і виставляють Його на відкриту ганьбу^{7Рукопис 19а, 1890 р.}.ХР 265.1

Неосвіченість, любов до втіх, гріховні звички, що руйнують душу, тіло й дух, наповнюють світ моральною проказою. Смертоносна моральна лихоманка нищить тисячі й десятки тисяч душ. Що можна зробити для спасіння нашої молоді? Ми можемо зробити дуже небагато, але Бог живе і царює, а Він може зробити чимало^{8Рукопис 8, 1894 р.}.ХР 265.2

Народ Божий має протистати впливові світу. Надмірна вільність, якою характерний цей зіпсутий вік, не повинна бути критерієм для послідовників Христа. Світські прояви фамільярності не повинні мати місця серед християн, які готуються до вічного життя. Оскільки хтивість, розпуста, перелюб, злочини і вбивства є звичайними справами для тих, що не знають правди і не бажають керуватися принципами Слова Божого, то наскільки важливо, щоб ті, котрі називають себе послідовниками Христа, — люди, тісно з'єднані з Богом і ангелами, — показали їм кращий і благородніший шлях! Як важливо, щоб своєю цнотливістю і доброчесністю вони разюче протидіяли тим, що керуються в своєму житті низькими, тваринними пристрастями!^{9Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [459]}ХР 265.3

Небезпека зростає. У цей вік занепаду чимало людей настільки засліплені гріховністю, що обирають для себе розпусне життя, тому що воно відповідає природним, порочним схильностям серця. Замість того щоб вдивлятися у дзеркало Божого Закону та приводити свої серця і характери у відповідність до мірила Божого, вони дозволяють агентам сатани встановлювати у своїх серцях його моральні норми. Розтлінним людям здається, що легше спотворити Писання, аби виправдати власне беззаконня, ніж залишити гріх, зіпсутість, очистити своє серце й життя. Людей такого гатунку набагато більше, ніж дехто собі уявляє, а з наближенням кінця світу їхня кількість зростатиме^{10Там же, т. 5, с. 141}.ХР 265.4

Коли зваблююча сила сатани керує людиною, про Бога тоді забувають, а людина, сповнена порочних намірів, звеличує сама себе. Таємна розпуста, що гніздиться в душах обманутих людей, розцінюється ними як доброчесність. Це свого роду чаклунство... В єресі та розпусті завжди присутня зваблююча сила. Розум настільки введений в оману, що не здатний тверезо мислити, а ілюзії постійно відводять його від чистоти. Духовний зір притуплений, і люди, які були бездоганними в моральному відношенні, збентежені від витонченого обману агентів сатани, котрі видають себе за вісників світла. Саме в цьому полягає їхня сила. Якби такі люди діяли відверто й зухвало, то отримали б відсіч без будь-яких вагань; але вони спочатку поводять себе так, щоб завоювати прихильність і довір'я до себе як до святих, самовідданих Божих мужів. Пізніше ці особливі посланці сатани розпочинають діяти з великою майстерністю, щоб звести душі з прямого шляху, намагаючись скасувати Божий Закон^{11Там же, с. [142-143]}.ХР 266.1

Чоловіки і жінки повинні бути бездоганними в своєму житті. Розум людини не відразу деградує від чистоти й святості до порочності, розбещеності та злочинності. Необхідний час, щоб надати людині божественну подобу або перетворити тих, хто створений за образом Божим, на подобу сатани. Ми змінюємось через споглядання. Незважаючи на те що людина була створена за образом Свого Творця, вона може так виховати свій розум, що гріх, котрий раніше викликав огиду, стане для неї приємним. Людина, яка перестає пильнувати і молитися, вже не здатна стояти на варті свого серця; вона починає чинити гріх і злочин. Розум деградує; неможливо врятувати його від розтління, оскільки людина поневолює свої моральні й розумові сили, підкоряючи їх низьким пристрастям. З тілесними бажаннями необхідно вести постійну боротьбу, і в цьому допоможе очищаючий вплив Божої благодаті; яка спрямовує думки до небес і спонукає роздумувати про те, що є чистим і святим^{12Там же, т. 2, с. [478-479]}. Жодна людина не може перебувати в безпеці, молода вона чи літня, якщо не усвідомлює необхідності звертатися за порадою до Бога на кожному кроці. Лише той, хто підтримує тісне спілкування з Богом, навчиться цінувати людей так, як це робить Він, поважати чистих, добрих, лагідних і покірних. Серце необхідно охороняти, як це робив Йосиф. Тоді спокуса відступить від чистоти, зіткнувшись з рішенням: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?” Навіть найбільша спокуса не виправдовує гріха. Немає значення, в якому скрутному становищі ви опинитеся, провина за вчинений гріх цілком лягає на вас. Корінь зла — невідроджене серце^{13Рукопис 19а, 1890 р.}.ХР 266.2

Беручи до уваги небезпеки нашого часу, чи не повинні ми, як народ, що виконує Заповіді Божі, усунути з нашого середовища всякий гріх, беззаконня, всяку зіпсованість! Чи не повинні жінки, які визнають істину, старанно стежити за собою, аби навіть у найменшому не потурати недозволеній фамільярності? Вони можуть закрити двері перед багатьма спокусами, якщо їхня поведінка завжди відзначатиметься стриманістю і пристойністю^{14Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [601-602]}.ХР 267.1

Жінки мають дотримуватися високих норм поведінки. Пишу зі стурбованим серцем, роздумуючи над тим, що жінки теперішнього віку, як заміжні, так і незаміжні, надто часто поводяться необережно, як кокетки. Вони охоче приймають залицяння нежонатих і жонатих чоловіків, і ті, що є морально слабкими, потрапляють до пастки. Жінок, які дозволяють собі такі речі, принижують норми моралі, а їх розум стає настільки засліпленим, що злочин вже не здається гріхом. Виникають думки, яких не було б у тому разі, якби жінка завжди поводилася скромно і стримано. У неї може й не бути гріховних намірів і мотивів, але своєю поведінкою вона дає привід до спокуси чоловікам, котрі для збереження принципів мають потребу в моральній підтримці тих, з ким спілкуються. Поводячись обережно й стримано, не дозволяючи собі ніяких вільностей та не приймаючи недозволених залицянь, але зберігаючи високий моральний рівень і належну гідність, можна уникнути не одного лиха^{15Рукопис 4а, 1885 р.}.ХР 267.2

Я вже давно маю намір поговорити зі своїми сестрами і сказати їм, що Господь час від часу показує мені, що у них є великий недолік. Вони не дбають про те, щоб стримуватися від усякого зла. Не всі поводяться обачно, як це личить побожним жінкам. Вони не стежать за своїми словами, як це потрібно було би чинити жінкам, що отримали Божу благодать. Жінки і дівчата надто фамільярно поводяться з братами, затримуються біля них, виявляють до них свою прихильність і, здається, самі шукають їхнього товариства.ХР 267.3

Вони дуже тішаться тією увагою, яку виявляють до них чоловіки. На основі світла, отриманого мною від Господа, є очевидним, що наші сестри повинні змінити свою поведінку. Вони мають бути більш стриманими, менш самовпевненими і виховувати в собі соромливість і цнотливість. Опинившись у спільному товаристві, брати й сестри не знають міри у веселих розмовах. Жінки, які претендують на побожність, зловживають жартами, дотепами й сміхом. Це непристойно і засмучує Божого Духа. Така поведінка свідчить, що християнство не справило на них належного облагороджуючого впливу, не зміцнює душу в Богові, а огортає великою темрявою, проганяючи чистих, шляхетних небесних ангелів і викликаючи деградацію тих, котрі так поводяться^{16Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [455]}.ХР 268.1

Жінки досить часто вводять у спокусу. Під тим чи іншим приводом вони домагаються уваги жонатих і нежонатих чоловіків; зваблюють їх такою мірою, що ті порушують Божий Закон, нехтуючи при цьому своєю корисністю та наражаючи душі на небезпеку... Якби жінки прагнули високих ідеалів і працювали б із Христом, їхній вплив був би менш небезпечним; але при їхній теперішній байдужості до сімейних обов'язків і Божих вимог щодо них, цей вплив часто буває сильним, але в хибному напрямі; сили не розвиваються належним чином, а праця позбавлена божественного схвалення^{17Там же, т. 5, с. [596-597]}.ХР 268.2

Як багато нині розбещених молодих дівчат і зухвалих, настирливих жінок, котрі вміють привернути до себе увагу, опинившись у товаристві молодих людей; вони заохочують до залицяння, спонукаючи одружених і неодружених чоловіків до флірту, і якщо Христос не допоможе їм виявити “залізну мужність”, вони опиняться в тенетах сатани^{18Медичне служіння, c. [145]}.ХР 268.3

Як посланниця Христа прошу вас — тих, які визнають теперішню правду, — дати рішучу відсіч усякому виявленню нечистоти й залишити товариство тих, від кого походять непристойні пропозиції. Нехай ці опоганюючі гріхи стануть огидними та ненависними для вас. Втікайте від тих, котрі, хоча б і у розмові, спонукають ваш розум працювати в цьому напрямі, бо “від переповненого серця говорять уста”...ХР 268.4

Ані на хвилину не прислухайтеся до нечистих таємних бажань, бо навіть такі думки занечищують душу, як нечиста вода забруднює канал, яким тече^{19Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [146-147]}.ХР 269.1

Жінка, яка дозволяє, щоб у її присутності говорили непристойні слова або натяки, поводиться не так, як до вподоби Богові; та, яка дозволяє недоречну фамільярність або непристойні натяки, не піклується про свою побожність й жіночу гідність^{20Рукопис 4а, 1885 р.}.ХР 269.2

Захищені священним колом непорочності. Наші сестри мають плекати справжню лагідність; вони не повинні бути розв'язними, надто балакучими і зухвалими, а скромними і невибагливими, повільними на слова. Вони мають виховувати у собі ввічливість. Їм личить бути добрими, ніжними, жалісливими, прощаючими — це до вподоби Богові. Поводячись таким чином, вони не будуть обтяжені надмірною увагою чоловіків з Церкви або поза нею. Усі розумітимуть, що навколо таких богобоязливих жінок існує священне коло непорочності, що захищає їх від будь-яких недозволених вільностей.ХР 269.3

У декотрих жінок, які претендують на побожність, манери настільки недбалі й вульгарні, що призводять до гріха й лиха. Але побожні жінки, розум і серце котрих зайняті роздумами про предмети, що очищають життя й підносять душу для спілкування з Богом, не залишать так легко шлях правди та доброчесності. Вони захищені від лукавства сатани і будуть готові протистояти його спокусам^{21Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [456]}.ХР 269.4

Закликаю вас як послідовниць Христа, гідних свого високого сповідання, бережіть дорогоцінну перлину скромності. Вона допоможе вам зберегти доброчесність^{22Там же, с. [458]}.ХР 269.5

Контролюйте думки. Ви повинні контролювати свої думки. Це буде нелегкою справою. Ви не зможете досягти цього без рішучих, а то й болісних зусиль. Однак Бог вимагає цього від вас; цей обов'язок покладений на кожну розумну істоту. За ваші думки ви відповідальні перед Богом. Якщо поринаєте в порожні мрії, дозволяючи, щоб розум зосереджувався на нечистих і непристойних темах, то певною мірою на вас лежить вина перед Богом, ніби ви здійснили їх насправді. Лише відсутність сприятливої можливості стримує вас від такої дії. Постійне проведення часу в мріях, коли людина марить про повітряні замки, є поганою і надзвичайно небезпечною звичкою. Якщо вона вкоріниться, то стане майже неможливим звільнитися від неї, щоб спрямувати свої думки до чистих, святих, високих тем^{23Там же, с. [561]}.ХР 269.6

Остерігайтеся лестощів. Мені боляче, коли бачу, як вихваляють людей, як їм лестять та пестять їх. Бог відкрив мені, що декотрі з тих, що користуються такою увагою, не гідні того, щоб Його ім'я вимовлялось їхніми вустами; проте їх звеличують до небес облесливі смертні істоти, які судять лише за зовнішньою поведінкою. Сестри мої, не вдавайтесь до лестощів щодо нікчемних, схильних до помилок і заблуджень чоловіків, молоді вони чи літні, одружені чи нежонаті. Вам невідомі їхні слабкості; ви й не підозрюєте, що ці знаки уваги й щедра похвала можуть згубно на них вплинути. Мене тривожить короткозорість, відсутність мудрості, які багато хто виявляє щодо цього.ХР 270.1

Мужі, що виконують справу Божу, у серцях котрих перебуває Христос, не будуть занижувати моральні норми, а навпаки, намагатимуться піднести їх. Вони не знаходитимуть задоволення в лестощах жінок або в їхніх пестощах. Нехай чоловіки, як одружені, так і неодружені, скажуть: “Руки геть! Ніколи не дам ані найменшого приводу, щоб про мене говорили погане. Для мене моє добре ім'я дорожче за срібло чи золото. І я бажаю зберегти його незаплямованим. Якщо люди й почнуть ганьбити моє ім'я, то нехай це станеться не тому, що я дав для цього привід, але з тієї ж причини, котра примушувала ворогів Христа говорити погане про Нього: вони ненавиділи чистоту і святість Його характеру, оскільки для них це було постійним докором”^{24Там же, т. 5, с. [595]}.ХР 270.2

Якщо служитель спокушає. Навіть найменші спроби спокуси, з якого б джерела вони не походили, нехай не викликають у вас поблажливого ставлення до гріха та бодай найменшої недозволеної вільності; розцінюйте їх як найбільшу образу вашої жіночої гідності. Поцілунок у щоку у невідповідний час і в невідповідному місці повинен змусити вас відштовхнути з огидою цього слугу сатани. Якщо такі дії дозволяє собі особа, що обіймає високу посаду та має справу зі священним служінням, то величина скоєного гріха збільшується вдесятеро. Це повинно спонукати богобоязливу жінку або дівчину відчувати огиду не лише до гріха, до якого він вас схиляє, а й до лицемірства та підлості того, кого люди поважають і шанують як Божого слугу^{25Там же, т. 2, с. [458-459]}.ХР 270.3

Якщо служитель Євангелія не контролює своїх пристрастей; якщо він не наслідує прикладу апостолів і ганьбить своє високе покликання й віру настільки, що навіть потурає гріху, то наші благочестиві сестри ані на хвилину не повинні допускати думки про те, що гріх або злочин стають меншими від того, що його насмілюється вчинити їхній служитель. Той факт, що мужі, обіймаючи відповідальні посади, виявляють схильність до гріха, не повинен применшувати їхньої вини й величини гріха. Гріх слід вважати ганебним і огидним, як це було досі. Нехай чисті душі, яким притаманні високі ідеали, цураються того, хто потурає гріхові, так само, як вони втікали б від змії, вжалення якої смертельне. Якщо сестри благочестиві та чисті серцями, то всякі порочні задуми, навіть якщо вони походять від служителя, будуть відкинуті з такою рішучістю, що він вже ніколи не насмілиться їх повторити^{26Там же, с. [457]}.ХР 271.1

Будьте вірні шлюбним обітницям. Як же старанно чоловік і батько повинен берегти свою вірність шлюбним обітницям! Наскільки обачним слід бути, щоб не заохочувати молодих дівчат, а часом і заміжніх жінок до думок, що не узгоджуються з високими, святими нормами — Заповідями Божими! Христос показує, наскільки широким є значення цих Заповідей — вони стосуються думок, намірів і спонукань серця. Багато хто піддався цьому гріху, бо їхні помисли серця не були такими чистими і святими, як цього вимагає Бог; і яким би високим не було їхнє покликання, якими б талантами вони не володіли, Бог не залишить без уваги беззаконня, визнає їх більш винними і гідними Його гніву, аніж тих, котрі мають менше талантів, менше світла, менше впливу^{27Там же, т. 5, с. [594-595]}.ХР 271.2

Мені доручено сказати одруженим чоловікам: ви повинні поважати й любити своїх дружин, матерів ваших дітей. Приділяйте їм належну увагу, і ваші думки будуть спрямовані на те, як зробити їх щасливими^{28Лист 231, 1903 р.}.ХР 271.3

Мені були показані сім'ї, де чоловік і батько нестриманий, втрачає подобу Божу і чоловічу гідність, яка личить послідовникові Христа. Він не виявляє доброти, ніжності та люб'язності до дружини, яку перед Богом і ангелами обіцяв любити і поважати, шанувати увесь той час, поки вони житимуть разом. Дівчина, яку найняли допомагати по господарству, поводиться надто вільно й фамільярно, зачісуючи його та ніжно й ласкаво прислуговуючи — і ось він, задоволений, втрачає здоровий глузд. До своєї дружини він вже не виявляє любові й уваги, як раніше. Будьте певні — тут діє сатана. Поважайте своїх хатніх робітниць, поводьтеся з ними доброзичливо, тактовно, але не заходьте надто далеко. Нехай ваша поведінка буде такою, аби не давати їм приводу до фамільярності^{29Свідоцтва для Церкви, т. 2, c. [461]}.ХР 271.4

Бережіть сімейні таємниці. Яким гірким стало життя багатьох людей через те, що були зруйновані стіни, які оберігають таємниці сім'ї, які, здавалося б, мали захищати чистоту і святість! Дружина довіряє свої таємниці третій особі, особисті, чи сімейні справи відкриває перед найближчим другом. Задум сатани полягає в тому, щоб викликати відчуженість між чоловіком і дружиною. О, якби цього можна було уникнути! Від скількох неприємностей можна було би вберегтися! Нехай те, що вам відомо про недоліки один одного, буде назавжди поховане у ваших серцях. Говоріть про свої тривоги лише з Богом. Він може дати вам добру пораду і справжню втіху, яка буде чистою і не принесе гіркоти^{30Там же, с. [462]}.ХР 272.1

Якщо жінка розповідає про свої сімейні негаразди або скаржиться на свого чоловіка іншому, вона порушує шлюбну обітницю; ганьбить свого чоловіка і руйнує стіну, що охороняє святість подружніх стосунків. Вона широко відчиняє двері, запрошуючи сатану з його підступними спокусами увійти. Саме цього і прагне ошуканець. Якщо жінка приходить до брата-християнина з розповіддю про свої труднощі, розчарування і випробування, він повинен дати їй таку пораду: якщо їй необхідно розповісти комусь про свої прикрості, нехай своєю довіреною особою вона обере одну із сестер, і таким чином уникне будь-якого зла, через яке справа Божа може зазнати ганьби^{31Там же, с. [306]}.ХР 272.2

Як не зійти з вірного шляху. Я звертаюся до нашого народу. Якщо ви наблизитеся до Ісуса і намагатиметеся прикрасити своє віровизнання високоморальним життям і благочестивими словами, то будете збережені від забороненого шляху. Якщо ви постійно пильнуватимете в молитві й поводитиметеся так, ніби перебуваєте у безпосередній присутності Бога, то захистите себе від спокус і збережете надію на чистоту, непорочність і бездоганність до кінця. Якщо розпочате чисте життя ви твердо будете провадити аж до кінця, то ваші шляхи будуть утверджені в Богові, і те, що розпочала благодать, завершить слава у царстві нашого Бога.ХР 272.3

“Плід Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість: закону нема на таких” (Гал.5:22-23). Якщо Христос перебуватиме у нас, ми розіпнемо свою тілесну природу з усіма її пристрастями й пожадливостями^{32Там же, т. 5, с. [148]}.ХР 273.1