Розділ 7. Подібне до закваски

Матв.13:33; Луки 13:20—21

Багато освічених впливових людей прийшли послухати пророка з Галилеї. Деякі з них з цікавістю оглядали народ, що зібрався навколо Христа, коли Він навчав біля моря. У цьому величезному натовпі були представлені всі класи суспільства. Тут можна було побачити бідних, неписьменних, обідраних жебраків, грабіжників з тавром гріха на обличчі, калік, розпусників, купців, нероб, людей шляхетного і простого походження, багатих і бідних, — усі юрмилися, намагаючись протиснутися ближче до Христа, щоб краще чути Його слова. Споглядаючи таке дивне зібрання, ці культурні люди запитували себе: чи може Царство Боже складатися з такого матеріалу, як цей? І знову Спаситель відповів притчею: “Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, поки все вкисло”.НУХ 55.1

Серед юдеїв закваска іноді використовувалася як символ гріха. Під час Пасхи людям слід було видалити зі своїх домів будь-яку закваску і, подібно до цього, звільнити від гріха свої серця. Христос застерігав Своїх учнів: “Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство” (Луки 12:1). Апостол Павло також говорив про “закваску злоби та лукавства” (1Кор.5:8). Однак у притчі Спасителя закваска використовується як символ Небесного Царства. Вона ілюструє оживляючу, перетворювальну силу Божої благодаті.НУХ 55.2

Жодна людина не така мерзенна і не впала так низько, аби бути поза межами дії цієї сили. У кожному, хто підкорить себе Святому Духові, буде утверджений новий принцип життя; у людині буде відновлений втрачений образ Божий. Але людина не спроможна перетворити себе, вправляючи свою волю. Вона не володіє силою, з допомогою якої могла б відбутися така зміна. Закваску — тобто дещо зовнішнє — необхідно покласти в борошно, перш ніж у ньому відбудуться бажані зміни. Так і грішник має прийняти Божу благодать, перш ніж стане придатним для Царства слави. Найвищий рівень людської культури чи освіти не в змозі перетворити деградоване дитя гріха на дитя Неба. Перетворювальна енергія має надійти від Бога. Зміна може відбутися тільки силою Святого Духа. Кожний, спрагнений спасіння — чи з вищого класу, чи нижчого, багатий чи бідний — повинен підкоритися дії цієї сили.НУХ 56.1

Як змішана з борошном закваска, діючи зсередини, виявляється і назовні, так і Божа благодать, обновлюючи серце людини, перетворює все її життя. Одних тільки зовнішніх змін недостатньо, аби привести нас у гармонію з Богом. НУХ 56.2

Багато хто намагається здійснити перетворення, виправляючи ту чи іншу погану звичку, сподіваючись таким чином стати християнами. Але вони починають не з того кінця. Починати треба із серця.НУХ 56.3

Визнання віри — це одне, а життя згідно з Істиною, котрою сповнене серце, — це зовсім інше. Простого знання Істини ще недостатньо. Ми можемо володіти таким знанням, але напрямок наших думок може залишатися незмінним. Необхідні навернення й освячення серця.НУХ 56.4

Людина, яка намагається додержуватися Заповідей Божих із почуття обов'язку, просто тому, що це вимагається від неї, ніколи не зазнає радості справжнього послуху. Вона і не виявляє послуху. Коли Божі постанови вважаються тягарем, бо вони суперечать людським нахилам, ми можемо бути певні: таке життя — не християнське життя. Справжній послух — це дія внутрішнього принципу. Він проростає з любові до праведності, з любові до Закону Божого. Суть праведності — це вірність нашому Викупителю. Вона буде заохочувати нас чинити правильно, тому що це правильно, тому що правильні вчинки приємні Богові.НУХ 57.1

Велика істина про навернення серця Святим Духом представлена в словах Христа до Никодима: “Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!… Народжене від тіла є тіло, а народжене від Духа є дух. Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори. Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа” (Івана 3:3—8).НУХ 57.2

Апостол Павло під натхненням Святого Духа говорить: “Але Бог, що багатий на милосердя, через велику Свою любов, якою нас полюбив, — нас, що були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, — адже ви спасенні благодаттю, — і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах, щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар” (Ефес.2:4—8).НУХ 57.3

Закваска, захована в борошні, діє невидимо, поступово приводячи до бродіння всю масу; так і закваска Істини працює непомітно, мовчазно, постійно над перетворенням душі. Природні нахили пом'якшуються й ушляхетнюються. Виникають нові думки, нові почуття, нові спонукання. Людина відкриває для себе новий ідеал характеру — життя Христа. Відбуваються зміни в розумі, здібності пробуджуються до роботи в нових напрямках. Людина не наділяється новими здібностями, натомість її здібності освячуються. Пробуджується совість. У нашому характері з'являються риси, які роблять нас придатними для служіння Богові.НУХ 57.4

Часто виникає запитання: чому так багато тих, що вважають себе віруючими в Слово Боже, але не виявляють ознак перетворення ані в словах, ані в дусі чи характері? Чому так багато тих, що не можуть терпіти жодних заперечень щодо своїх планів та намірів; котрі виявляють неосвячений дух і в чиїй мові можна почути брутальні, владні непомірковані слова? У їхньому житті зауважується ті самі самолюбство і потурання власним слабкостям, той самий дух і запальна мова, що й у житті світських людей. У них такі амбіції, така залежність від гріховних нахилів, таке спотворення характеру, ніби вони зовсім не знайомі з Істиною. Причина в тому, що вони не навернені. Вони не прийняли закваску Істини у своє серце. Вона не має можливості виконувати в них свою роботу. Успадковані й набуті схильності до зла не підпорядковані її перетворювальній силі. У їхньому житті відсутня благодать Христа, натомість виявляється невір'я в Його силу перетворити характер.НУХ 58.1

“Віра — від слухання, а слухання — через Слово Христа” (Римл.10:17). Писання — це велика сила в перетворенні характеру. Христос молився: “Освяти їх істиною Своєю! Твоє Слово — то істина” (Івана 17:17). Якщо ми вивчаємо Слово Боже і слухаємося його, то воно діє в нашому серці, приборкуючи кожну неосвячену властивість. Святий Дух приходить, докоряючи нас за гріх, і віра, що народжується в серці, діє любов'ю до Христа, узгоджуючи нас у тілі, душі й дусі з Його образом. Тоді Бог може використати нас для виконання Своєї волі. Дарована нам сила діє усередині нас і виявляється назовні, заохочуючи нас передавати одержану істину іншим.НУХ 59.1

Істини Слова Божого відповідають на головну і найсуттєвішу потребу людини — навернення душі через віру. Не слід думати, що ці великі принципи занадто чисті і святі для впровадження їх у повсякденне життя. Це ті істини, які сягають Неба і вічності, і проте їхня животворна сила має діяти в людському досвіді. Вони повинні проходити через усі великі і малі життєві справи.НУХ 59.2

Прийнята в серце закваска Істини буде управляти бажаннями, очищати думки, пом'якшувати нахили і характер. Вона оживляє розумові здібності і дає енергію душі. Вона посилює здатність відчувати і любити.НУХ 59.3

Людина, в житті якої діють ці принципи, — загадка для світу. Егоїстична, грошолюбна людина живе задля багатств, слави і задоволень цього світу. Але послідовника Христа дочасні цінності не поглинатимуть цілковито. В ім'я Христа він буде самовіддано працювати у великій справі спасіння душ, які без Христа не мають надії в цьому світі. Світ не може зрозуміти людину, яка живе вічними реаліями. Любов Христа з її викупною силою наповнює душу. Ця любов підкоряє собі всі спонукання людини і підносить її над тлінним впливом світу.НУХ 59.4

Боже Слово повинно мати освячуючий вплив на наші взаємовідносини з кожним членом людської сім'ї. Закваска істини не буде породжувати в нас дух суперництва, самолюбства і прагнення до першості.НУХ 60.1

Правдива любов, любов небесного походження не егоїстична і незмінна. Вона не залежить від людської похвали. Серце того, хто приймає благодать Божу, переповнюється любов'ю до Бога і тих, за кого Христос помер. Його “я” не шукає людського визнання. Він любить інших не тому, що вони люблять його, догоджають йому або високо цінують його заслуги, а тому, що вони викуплені Христом. Якщо люди невірно розуміють чи тлумачать його спонукання, слова або вчинки, він не ображається, натомість зберігає спокій душі. Він добрий та уважний, скромної думки про себе і водночас сповнений надії, завжди довіряючи милості й любові Бога.НУХ 60.2

Апостол напучує нас: “Але як Той, Хто покликав вас, є святий, будьте й ви святі в усьому вашому житті, бо написано: Будьте святі, як Я святий” (1Петр.1:15—16). Нашими почуттями і нашим голосом має керувати благодать Христа. Її дія буде помітна у ввічливих, делікатних взаємовідносинах між братами, у добрих, підбадьорливих словах. У такому домі відчувається присутність ангелів. Життя дихає любими пахощами, які підносяться до Бога немов святий фіміам. Любов виявляється в доброті, ввічливості, терпінні та довготерпінні.НУХ 60.3

Змінюється і зовнішність. Христос, перебуваючи в серці, осяває своїм промінням обличчя тих, хто любить Його і виконує Його Заповіді. На них написана Істина. Небесний мир зауважується у кожній рисі. Вони виражають шанобливість, що перевершує людську любов.НУХ 60.4

Закваска Істини викликає зміни в усій людині, перетворюючи грубі прояви на шляхетні, бурхливі — на стримані, егоїстичні — на щирі. Кров'ю Агнця ця закваска очищує, обмиває все нечисте. Своєю життєдайною силою вона приводить розум, душу і здібності в гармонію з Божественним життям. Людина зі своєю людською природою стає учасником Божественної природи, Христос прославляється красою і досконалістю характеру. Коли відбуваються такі зміни, ангели підносять свої голоси в похвальних піснях, Бог і Христос тішаться душами, відтвореними за Божою подобою.НУХ 61.1