14 вересня. Ніжний, милостивий Отець

“Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його” (Псал.103:13).ЩМП 270.1

Наш Бог — ніжний і милостивий Отець. Тому служіння Йому ніколи не принесе засмучення і розчарування для нашого серця, навпаки — співпраця з Богом у Його справі дарує радість. Щоразу, коли Божий народ роздумуватиме над Планом спасіння, серце кожного християнина буде сповнене любов'ю і подякою...ЩМП 270.2

Наш Бог не жорстокий і прискіпливий наглядач, який примушує нас служити собі. Він — наш кращий Друг, Який приготував нам велике спасіння. Коли ми поклоняємося Йому, Він хоче бути з нами, щоб поблагословити і потішити нас, наповнюючи наші серця радістю і любов'ю. Господь бажає, щоб Його діти знаходили утіху в служінні Йому і, співпрацюючи з Ним у Його справі, відчували задоволення, а не розчарування. Бог хоче, щоби ті, хто приходить на богослужіння, поверталися з дорогоцінними думками про Його турботу і любов, щоб вони раділи, займаючись своїми повсякденними ділами, і поступали чесно у всьому...ЩМП 270.3

Ми представляємо Бога в неправильному світлі, коли думаємо про Нього тільки як про Суддю, готового винести вирок, забуваючи, що Він наш люблячий Отець. Наше духовне життя залежить від уявлення про Божий характер. Якщо ми будемо дотримуватися помилкових поглядів про Нього, це завдасть непоправної шкоди нашій вірі і формуванню христоподібного характеру. Дуже важливо бачити в Господі Того, Хто всім Своїм серцем прагне до людей, бажаючи їм добра... У Писанні ми бачимо, як Бог із ніжною любов'ю звертається до сердець Своїх грішних дітей. Жоден земний батько не може бути настільки терплячим до помилок і провин своїх дітей, як Бог терплячий до тих, кого Він хоче спасти. Ніхто не поводиться з грішниками ніжніше за Нього. Жодні людські вуста так переконливо не благали тих, що заблукали, прийняти спасіння, як кличе наш ніжний, милостивий Небесний Отець.ЩМП 270.4

Невже ми не відгукнемося на Божий заклик і через свою смиренну покору не виявимо у відповідь нашу любов до Нього? Нам необхідно бути уважними й обережними у своїх думках і вчинках, щоб нічим не засмутити нашого люблячого Бога, бо всі Його слова й обітниці є ніщо інше, як дихання Його невимовної любові до нас (Рев'ю енд Геральд, 14 січня 1890 р.).ЩМП 270.5