14 жовтня. Гнів Агнця

“І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери та в ущелини гір; і кажуть горам і скелям: 'Упадіть на нас і закрийте нас від лиця Сидячого на престолі і від гніву Агнця'” (Об'явл.6:15-16)ДПХ 416.1

“Усякі глузування припиняються. Неправдомовні вуста замовкають... Чути лише молитви, голосіння та плач. З уст, які ще недавно глузували, зривається вигук: 'Настав великий день гніву, і хто може встояти?' Нечестиві благають, щоб гори та скелі покрили їх, аби тільки не бачити лиця Того, Ким вони знехтували.ДПХ 416.2

Їм знайомий цей Голос, Його чують навіть мертві. Як часто зі сумом та ніжністю Він закликав їх до покаяння! Скільки разів вони чули його у зворушливих благаннях свого Друга і Відкупителя! Тих, що відкинули Божу благодать, ніхто не може засудити з такою силою і справедливістю, як цей голос, що стільки часу їх закликав: 'Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати?..' (Єзек.33:11). О, якби це був для них незнайомий голос! 'Бо кликав Я та відмовились ви, простягав руку Свою, та ніхто не прислухався! І всю раду Мою ви відкинули, картання ж Мого не схотіли!' (Прип.1:24-25). Цей голос пробуджує спогади, які вони з радістю стерли б із пам'яті: знехтувані перестороги і заклики, невикористані переваги...ДПХ 416.3

У житті тих, хто відкидає істину, трапляються моменти, коли їхнє сумління пробуджується, коли пам'ять болісно нагадує про власне лицемірство, а душа мучиться і страждає. Та хіба можна порівняти ці страждання із муками сумління, котрі вони відчуватимуть у той день, коли прийде на них 'страх, немов вихор, і привалиться нещастя, мов буря' (Прип.1:27). Ті, хто, не вагаючись, прийшли до Христа, Його вірний народ, тепер бачать славу, яка спочиває на них” (Велика боротьба, c. [642], [644]).ДПХ 416.4