24 жовтня. “Потрібно слухатися більше Бога”

“А Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно слухатися більше Бога, ніж людей!” (Дії 5:29).ХП 313.1

Часто під час релігійних суперечок джерелом усіх неприємностей є чиєсь “я”, яке прагне до панування. У чому? У питаннях, від яких взагалі нічого не залежить, але які розцінюються як важливі лише тому, що такими їх вважають люди (див. Матв.12:31-37; Марк.14:56; Луки 5:21; Матв.9:3).ХП 313.2

Але давайте прослідкуємо історію людей, котрих юдейські священики і правителі вважали вельми небезпечними лише тому, що ті привносили нові думки і вчення майже в кожне богословське питання. Апостоли виконували повеління Святого Духа: “Ідіть, ставайте в храмі й кажіть народові всі слова цього життя!”...ХП 313.3

Якби священики і начальники стали поводитися з апостолами згідно зі своїми емоціями, у нас був би зовсім інший літопис. Але ангел Господній уважно стежив за ситуацією і був готовий піднести Христове ім'я, якщо стосовно Його слуг буде виявлене будь-яке насильство.ХП 313.4

“Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх, кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім'я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? А Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно слухатися більше Бога, ніж людей! ... І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, що коряться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів! Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити”.ХП 313.5

Тоді Святий Дух вплинув на фарисея Гамалиїла, учителя закону, який користувався пошаною в народі. Він дав таку пораду: “Відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоб часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його”.ХП 313.6

Однак священиками і начальниками настільки оволоділо сатанинське мислення, що, незважаючи на дивовижні чудеса, які виявилися у зціленні хворого та звільненні слуг Божих із в'язниці, вони такою мірою переповнилися упередженням і ненавистю, що ледве могли стримувати себе. “Покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім'я Ісуса й відпустили. А вони вийшли з синедріону, радіючи, що за Ім'я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу. Щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити про Ісуса Христа” ^{1Лист 38, 1896 р.}.ХП 313.7