2 травня. Що здобуває християнин?

“Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться” (Матв. 6:33).ВУС 136.1

Багато хто говорить, що християнське життя позбавляє нас задоволень і світської радості. А я кажу, що воно не позбавляє нас нічого, що має цінність. Чи переживає християнин труднощі, бідність і прикрості? О, так, цього можна очікувати від життя. Але хіба позбавлені нещасть грішники, про яких ми говоримо як про людей, котрі насолоджуються задоволеннями цього світу? Хіба ми рідко бачимо їхні бліді щоки, чуємо їхній надривистий кашель як свідчення смертельної недуги? Хіба не схильні вони до згубних лихоманок і заразних хвороб? Як часто ми чуємо від них стогони про важкі майнові втрати, але ж це їхній єдиний скарб. Вони втрачають усе. Ці біди грішників не беруться до уваги.ВУС 136.2

Християни часто схильні думати, ніби вони єдині, хто переживає важкі часи, а декому здається, що вони роблять послугу, сповідуючи непопулярну істину й називаючи себе послідовниками Христа. Дорога здається важкою. Вони думають, що приносять безліч жертв, тоді як насправді не жертвують по-справжньому нічим. Якщо вони прийняті в Божу сім'ю, то чим пожертвували? Пішовши за Христом, вони, можливо, розірвали стосунки із земними родичами, але погляньте, що вони отримали натомість: їхні імена вписані в Книгу життя Агнця, вони стали співучасниками спасіння, спадкоємцями Божими та співспадкоємцями Христу в нетлінній спадщині. Якщо зв'язок, який з'єднує їх із земними родичами, ослаб заради Христа, формується зв'язок більш міцний, здатний з'єднати смертне людство з безсмертним Богом. Чи можемо ми називати це жертвою з нашого боку, якщо залишили оману заради істини, темряву заради світла, неміч заради сили, гріх заради справедливості й тлінне ім'я заради славної спадщини — вічного безсмертного скарбу?..ВУС 136.3

Якщо хто й насолоджується справжнім щастям у цьому житті, так це вірний послідовник Ісуса Христа... Якщо християни звертають занадто багато уваги на тернистий шлях, вони роблять його ще складнішим, ніж він є насправді. Якщо ж вони зосереджуються на світлих сторонах шляху і дякують за кожен промінь світла, а потім розмірковують про щедру нагороду, яка чекає їх у кінці шляху замість зневіри, зойків і скарг, то їхні обличчя світитимуться радістю (Рев'ю енд Геральд, 28 квітня 1859 р. ).ВУС 136.4