16 лютого. Небесні риси

“Освяти їх істиною Своєю! Твоє Слово — то істина” (Івана 17:17).ВУС 59.1

Кожний момент нашого випробувального часу є дорогоцінним, адже це наш час для формування характеру. Ми повинні приділяти найсерйознішу увагу розвиткові нашого духовного єства, охороняти своє серце, стоячи на варті наших думок, щоб нечистота не заплямувала душу. Ми повинні прагнути до того, щоб утримувати всі свої розумові здібності в найкращому стані, аби служити Богові на їхню повну силу. Ніщо не повинно завадити нашому спілкуванню з Богом...ВУС 59.2

У нас є справа, яку ми маємо здійснювати в цьому світі, тому не повинні дозволяти собі бути захопленими собою, забуваючи про вимоги до нас з боку Бога і людства. Якщо ми шукаємо Бога всім серцем, Він впливає на нас Своїм Святим Духом. Він знає наші потреби, бо Йому знайомі всі наші немочі. Він бажає, щоб ми самовіддано працювали, щоб стали добрими в думках, словах і справах. Нам потрібно перестати думати і говорити про себе, роблячи свої потреби й бажання єдиним об'єктом наших думок. Бог бажає, щоб ми розвивали в собі небесні риси...ВУС 59.3

Наскільки більш терплячими ми були б до вад і помилок своїх братів, якби пам'ятали, наскільки великі наші власні хиби в очах Божих. Як ми можемо молитися до нашого Небесного Отця: “Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”, якщо виявляємо дух обвинувачення, якщо самі образливі та вимогливі до наших ближніх? Бог бажає, щоб ми були більш добрими, люблячими й гідними любові та менш критичними і підозрілими. О, якби всі ми володіли Духом Христа і знали, як ставитися до наших братів та ближніх!..ВУС 59.4

Серед людей, котрі називають себе послідовниками Христа, занадто багато таких, хто прагне виправдати власні вади, перебільшуючи чужі помилки. Ми повинні наслідувати приклад Ісуса, бо коли Його лихословили, Він не лихословив, а передав Тому, Хто судить справедливо... Він був Величчю Неба, і в Його чистому серці не було місця духові відплати, бо там перебували жалість і любов...ВУС 59.5

Ми можемо забути деякі наші добрі вчинки, вони можуть стертися з пам'яті, але вічність осяє яскравим світлом кожне діяння, учинене заради спасіння душ, кожне слово, сказане для розради Божих дітей, і ці справи, звершені заради Христа, приноситимуть нам радість протягом усієї вічності (Рев'ю енд Геральд, 24 лютого 1891 р.).ВУС 59.6