9 січня. Закорінені й утверджені в Христі

“Зацвіте справедливий, як пальма” (Псал. 92:13).ВУС 21.1

“І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!” (Псал. 1:3).ВУС 21.2

Ці тексти описують блаженний стан людини, чия душа вкорінена й утверджена в Христі. Проте завжди існує небезпека задовольнятися поверховою роботою; завжди є небезпека, що душа не закріпить свій якір у Богові, а погодиться дрейфувати за течією на хвилях сатанинських спокус.ВУС 21.3

Ви почали зауважувати якісь вади у своєму характері? Не почувайтеся безпорадними і не впадайте у відчай. Дивіться на Ісуса, Котрий знає всі ваші слабкості і жалкує про ваші недосконалості... Немає нічого ганебного в тому, щоб визнати свої гріхи й залишити їх. Ганьба залишається на тих, хто знає свої гріхи, але продовжує залишатися в них і засмучує дорогого Спасителя своїми кривими стежками. Усвідомлення власних помилок потрібно цінувати вище за політ почуттів, бо воно свідчить про те, що Дух Божий бореться за нас і ангели оточують нас...ВУС 21.4

У справжньому розкаянні в гріху приступайте до підніжжя хреста і там складайте свій тягар. Звершуйте покаяння перед Богом, бо ви порушили Його Закон, та вірте, що наш Господь Ісус Христос прощає ваші злочини і примиряє вас з Отцем. Вірте тому, що говорить Бог, прийміть Його обітниці серцем...ВУС 21.5

Погляньте на виснаженого подорожнього, котрий мандрує пекучими пісками пустелі, не маючи укриття від променів палючого сонця. Запаси води вичерпалися, він не має чим утамувати нестерпну спрагу. У нього набрякнув язик, подорожній хитається, як п'яний. Він марить про рідних і друзів, йому здається, що він ось-ось упаде й загине в цій жахливій пустелі. І раптом його супутники, що йдуть попереду, радісно вигукують. Удалині, серед безвідрадної піщаної рівнини замаячило пальмове дерево, зелене і квітуче ...ВУС 21.6

Як пальма, живлячись від джерел живої води, зеленіє та цвіте серед пустелі, так і християнин може черпати багаті запаси благодаті з джерела Божої любові, спрямовуючи втомлені душі, які втратили надію і близькі до загибелі в пустелі гріха, до тих вод, з яких вони можуть пити, щоб жити (Ознаки часу, 26 червня 1884 р.).ВУС 21.7