Розділ 32. П'ятидесятниця

За основу цього розділу взято Дії 2.

Коли Ісус відкрив для розуміння учнів значення пророцтв стосовно Самого Себе, Він запевнив їх, що Йому дана вся влада на Небі й Землі та наказав іти і проповідувати Євангеліє всьому творінню. В учнів одразу ж воскресла давня надія на те, що Ісус посяде Своє місце на престолі Давида в Єрусалимі, і вони запитали: “Господи, чи не в цей час ти відновиш царство Ізраїля?” (Дії 1:6). Спаситель залишив їхній розум у деякій невизначеності стосовно цього запитання, сказавши у відповідь: “Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив Своєю владою” (Дії 1:7).ІВ 207.1

Учні почали надіятися, що чудове злиття Святого Духа вплине на юдейський народ, і вони приймуть Ісуса. Спаситель утримався від подальшого пояснення, знаючи: коли Святий Дух зійде на них повною мірою, їхній розум буде просвічений, вони цілком усвідомлять, яка робота чекає на них, і продовжать здійснену Ним справу.ІВ 207.2

Учні, зібравшись у верхній світлиці, об'єдналися в молитвах з віруючими жінками, Марією, матір'ю Ісуса, та Його братами. Ці брати, котрі раніше були невіруючими, тепер повністю утвердилися у вірі завдяки тому, що бачили під час розп'яття, воскресіння й вознесіння Господа. Число зібраних становило близько ста двадцяти осіб.ІВ 207.3