Розділ 3. Наслідки повстання

Посередині саду, біля дерева життя, росло дерево пізнання добра і зла. Згідно з особливим задумом Бога, це дерево мало бути запорукою послуху, віри й любові Адама та Єви до Творця. Господь звелів нашим прабатькам не їсти від цього дерева і не доторкатися до нього, щоб не померти. Він сказав їм, що вони можуть їсти плоди з усіх дерев у саду, за винятком одного, але, якщо скуштують плодів цього дерева, то неодмінно помруть.ІВ 13.1

Перебуваючи в прекрасному саду, Адам і Єва мали для свого щастя все, що тільки могли забажати. Однак Бог у Своїй премудрості вирішив випробувати їхню вірність, перш ніж визнати їх надійними для вічного життя. Вони мали користуватися Його прихильністю та спілкуватися з Ним. Проте Він не помістив зло поза їхньою досяжністю. Сатані було дозволено спокутувати їх. Якби вони витримали це випробування, то назавжди зберегли б прихильність Бога та небесних ангелів.ІВ 13.2

Сатана був приголомшений своїм новим становищем. Його щастю прийшов кінець. Він дивився на ангелів, котрі, як і він, були колись такими щасливими, але тепер разом з ним вигнані з Неба. До падіння навіть тінь незадоволення не затьмарювала їхнього блаженства. Зараз усе, здавалося, змінилося. Обличчя, які раніше віддзеркалювали образ свого Творця, стали похмурими, з виразом відчаю. Поміж ними мали місце розбрат, незгоди й гіркі взаємні обвинувачення. До їхнього повстання Небо не знало нічого подібного. Тепер сатана споглядав жахливі наслідки свого повстання. Він здригався від думки про майбутнє та кінець, до якого все це мало призвести.ІВ 13.3

Раніше, коли надходив час для радісних, щасливих похвальних пісень Богові та Його улюбленому Синові, сатана керував небесним хором. Він брав першу ноту, тоді весь сонм ангелів приєднувався до нього і звуки прекрасної музики на славу Бога та Його улюбленого Сина наповнювали Небо. Але тепер замість звуків найпрекраснішої музики до слуху великого ватажка повстання долинали сердиті різкі слова. Де він? Хіба це не страшний сон? Невже він вигнаний з Неба? Невже небесні ворота вже ніколи не відчиняться перед ним? Ось наближається час поклоніння, коли світлі святі ангели схиляються перед Отцем. Ніколи вже він не приєднається до небесної пісні. Ніколи більше не схилятиметься в пошані і святому благоговінні перед Одвічним Богом.ІВ 14.1

Якби він міг знову стати таким, яким був — чистим, вірним, непорочним, — задля цього він з радістю відмовився б від усяких домагань влади. Однак через своє зухвале повстання він був пропащим, без надії на викуплення. Мало того, він підбурив до повстання й інших ангелів, через що вони опинилися в такому ж безнадійному становищі, що й він. Ці ангели раніше навіть гадки не мали, щоб ставити під сумнів волю Неба або противитися Законові Божому, доки він не навіяв їм думки про те, що вони користуватимуться більшими благами, більш високою славною свободою. За допомогою цієї софістики він ошукав їх. Відповідальність, якої він охоче позбувся б, лежить тепер на ньому.ІВ 14.2

Ці духи стали буйними через те, що їхні надії не збулися. Замість більших благ вони відчули на собі сумні наслідки непослуху й неповаги до Закону. Ніколи більше цим нещасним не зазнати лагідного правління Ісуса Христа. Ніколи більше їхній дух не буде зворушений глибокою щирою любов'ю, миром і радістю, які Його присутність завжди викликала в них, щоб у відповідь бути поверненими Йому в охочому послухові та благоговійній пошані!ІВ 14.3