8 червня. У Божій майстерні

І ви самі, мов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоб бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа (1 Петра 2:5).ННП 189.3

Єрусалимський храм був споруджений із тесаних каменів, видобутих у гірських каменоломнях. Кожний камінь підганяли для його місця в храмі, обтесуючи, поліруючи й випробовуючи ще перед доставкою до Єрусалима. І коли всі матеріали завезли на будівельний майданчик, почалося будівництво, у ході якого не було чути ані молота, ані сокири. Ця будівля стала символом Божого духовного храму, що складається з матеріалу, зібраного з усіх країн, мов і народів, з усіх станів: високих і низьких, багатих і бідних, освічених і неосвічених. Цей матеріал — не мертва речовина, яку необхідно прилаштовувати за допомогою молотка й зубила. Це — живі камені, видобуті з каменоломні світу за допомогою істини: і Великий Будівничий, Господь храму, нині їх обтесує, полірує й підганяє кожний для його місця в духовному храмі. Коли храм буде завершений, він стане досконалим у всіх своїх частинах, ним захоплюватимуться ангели та люди, адже його Будівничий і Творець — Бог.^{162 BC 1029}ННП 190.1

Ретельність, виявлена під час будівництва храму, — це урок для нас щодо ретельності, яку ми повинні виявляти в справі виховання нашого характеру. Не можна використовувати дешевий матеріал. У прилаштуванні різних частин не можна було діяти навмання. Кожна частина мала ідеально прилягати до іншої. Яким був храм Бога, такою має бути і Його Церква. У побудові характеру Божий народ не повинен використовувати нікчемний матеріал, виконуючи працю недбало і байдуже.^{172 BC 1030}ННП 190.2

Нині ми перебуваємо в Божій майстерні. У ці години приготування проходить процес, мета якого — зробити нас придатними для славного храму. Ми не можемо нині бути байдужими, недбалими й безтурботними, відмовляючись розлучитися з гріхом... та розраховуючи, що станемо чистими і святими, немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати... Нині день приготування, нині час, коли ми можемо усунути свої вади.^{18Letter 60, 1886}ННП 190.3

Камінь, який не світиться, не має цінності. Цінність наших церков — не в мертвих, тьмяних каменях, а в живих каменях, котрі вловлюють яскраві промені від головного Наріжного Каменя, від Сонця Праведності.^{196 BC 1116}ННП 190.4