17 грудня. З лев'ячої пащі

Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні (Матв. 10:28).ННП 414.2

Даниїл власним прикладом показує віруючим, що значить сповідувати Христа. Він займав відповідальний пост прем'єр-міністра у Вавилонському царстві, і серед вельмож царського двору в нього були заздрісники, які хотіли знайти щось, аби висунути проти нього обвинувачення перед царем. Але він був вірним державним діячем і вони не могли знайти жодного недоліку в його характері та в житті... Тому вони змовилися просити царя видати указ, який забороняв би будь-кому протягом 30 днів звертатися з проханнями до будь-якого бога або людини, крім самого царя. Якщо ж хтось не послухається указу, того належало кинути до лев'ячої ями.ННП 414.3

Але чи перестав Даниїл молитися, оскільки указ повинен був набути чинності? Ні, це був час, коли йому потрібно було молитися... Даниїл не намагався приховати свою вірність Богові. Він молився не подумки, а голосно; біля відчиненого вікна, зверненого до Єрусалиму, він підносив своє прохання до Неба. Тоді його недруги поскаржилися царю, і Даниїл був кинутий до лев'ячої ями. Однак там був Син Божий ... Коли цар уранці прийшов і покликав: “Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?” Тоді Даниїл заговорив із царем: “Царю, навіки живи! Мій Бог послав Свого Ангола і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені” (Дан. 6:21—23)...ННП 414.4

Ми можемо знати: якщо наше життя заховане з Христом у Бозі, то Ісус буде з нами, коли нас приведуть на суд за нашу віру. Коли нас приведуть до правителів і вельмож, аби нам дати відповідь за віру, Дух Господній просвітить наш розум і ми зуміємо засвідчити про Божу славу. Якщо ж ми будемо покликані постраждати за Христа, то підемо у в'язницю, надіючись на Нього, як надіються маленькі діти на своїх батьків. Нині прийшов час зрощувати віру в Бога.^42Ibid.ННП 415.1