3 лютого. Я не належу собі

Ви викуплені за ціну, тож не ставайте рабами людей (1 Кор. 7:23).ННП 45.1

Для нас природно вважати, що ми належимо винятково самим собі. Але богонатхненне Слово проголошує: “Ви не належите самим собі”; “ви викуплені за ціну” (1 Кор. 6:19, 20)... Відносно наших ближніх ми є власниками ввірених нам розумових і фізичних здібностей. Відносно ж Бога ми — боржники, управителі Його благодаті.ННП 45.2

Час потрібно використовувати розважливо, серйозно, привяченні Святого Духа. Ми повинні розуміти, що означає правильно або неправильно поводитися з майном, а також розумовими та фізичними здібностями. Бог має абсолютне право власності на всі сили, які передав у розпорядження людині. Через Свою мудрість Він ставить умови, на яких людина користується кожним Божим даром. Він благословить кожне вірне зусилля, докладене задля слави Його Імені. Такі таланти, як мова, пам'ять, майно, необхідно примножувати для слави Бога, для успіху Його Царства. Бог залишив Своє добро під наше опікування за Його відсутності. У кожного управителя є своя ділянка роботи в справі просування Божого Царства. Під цієї праці ніхто не звільнений.^{3Letter 44, 1900}ННП 45.3

Молоді люди мають бути навчені самоповаги, адже вони викуплені за ціну.^{4Letter 117, 1898}ННП 45.4

Христос зодягнув Свою Божественну природу в людське тіло і заплатив викуп за людину, тому Він бажає, щоб людина високо цінувала життя, куплене для неї за таку безмірну ціну.^{5MS 23, 1899}ННП 45.5

Ваша перевага — підкоритися живому Божому Слову, будучи воістину наверненою й перетвореною душею, здійснювати найвище служіння, володіючи вільним, народженим згори духом, аби свідчити, що ви гідні тієї священної довіри, яку виявив вам Бог, пославши Свого Єдинородного Сина померти за вас. Якщо ви вірите в Христа як свого особистого Спасителя, вам доступні кожна чеснота і кожний духовний дар, необхідні для вдосконалення християнського характеру. Покажіть, що ви високо цінуєте принесену заради вас жертву та вважаєте її надто великою, аби дозволити собі узгоджуватися з критеріями світу цього і тим самим висміювати своє релігійне визнання.^{6MS 167, 1897}ННП 45.6