17 січня. Молитва, проголошена за нас

“Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб” (Луки 23:34).ЗПІ 26.1

Великий натовп супроводжував Спасителя на Голгофу. Багато хто глузував і знущався з Нього, але були й такі, хто плакав і сумував, згадуючи Його чудові діла. Люди, котрих Він зцілив від різних хвороб або воскресив із мертвих, голосно розповідали про здійснені Ним чудеса та вимагали відповіді, що такого зробив Ісус, що з Ним поводяться як зі злочинцем...ЗПІ 26.2

Ісус не висловив жодної скарги, Його обличчя залишалося блідим та спокійним, тільки великі краплі поту виступили на чолі. Не знайшлося жодної співчутливої руки, щоб стерти цю смертельну росу з Його обличчя, не пролунало жодного слова співчуття і незмінної вірності, аби зміцнити Його людське серце. Він топтав чавило Сам, і нікого з народу не було з Ним. Поки воїни робили свою жахливу справу, Ісус, відчуваючи найжахливіші муки, молився за Своїх ворогів: “Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!”ЗПІ 26.3

Його непокоїли не так власні страждання, як переступ Його мучителів та жахлива, але справедлива відплата, яка їх спіткає. Він жалів їх через їхнє незнання. Жодного прокляття не обрушилося на воїнів, які так грубо поводилися з Ним, не пролунало жодного заклику про помсту священикам і правителям, котрі спричинилися до всіх Його страждань і раділи через здійснення своїх намірів. Прозвучало тільки благання про їхнє прощення: “Бо вони не знають, що роблять!”ЗПІ 26.4

Якби вони знали, що віддають на жахливі муки Того, Хто прийшов спасти людський рід від вічної загибелі, їх охопив би жах і докори сумління. Однак їхнє незнання не знімає з них провини, адже вони мали перевагу пізнати і прийняти Ісуса як свого Спасителя. Вони відкинули всі свідчення і, розп'явши Царя слави, згрішили не тільки проти Неба, а й проти елементарної людяності, віддавши на жахливу смерть невинну людину. Ісус заслужив право бути Заступником людства перед лицем Отця. Молитва Христа за Своїх ворогів охоплювала весь світ, включаючи кожного народженого у світ грішника до кінця часу (Дух пророцтва, т. 3, c. [152-154]).ЗПІ 26.5